Очевидець

В перші дні літа в Києві відбулося дуже багато заходів, серед них  —  і відкриття Парку корупції в Ботанічному саду ім. М. Гришка, що неподалік від станції метро "Дружби Народів". Виставка триватиме з 1 по 17 червня, працює щодня, крім понеділка. Мені пощастило відвідати його в неділю, і я не міг не поділитися своїми враженнями, як тільки випала така можливість. Насамперед хочеться зауважити, що сам Парк корупції не бере плати за вхід, але плату можуть брати на вході до Ботсаду. Повний квиток там коштує 50 грн, але якщо ви належите до пільгових категорій, наприклад УБД, то вхід безкоштовний. Повний перелік пільг можна глянути на сайті Ботанічного саду.

Останнім часом все більше зростало невдоволення тими, хто окупував палатки на Майдані Незалежності після того, як майже усі колишні майданівці відправились воювати за Незалежність, працювати на благо Батьківщини чи зайнялись волонтерством, допомагаючи тим хто воює чи тікає від війни. Доволі часто виникали інциденти з п'яною стріляниною, пограбуваннями та нападами на журналістів на території, що раніше була форпостом братерства, довіри і безпеки для кожного громадянина. Але подальше перебування наметового містечка в Києві стало не тільки незручним для влади, ці конструкції почали нести загрозу державному суверенітету. Чому це сталось і чи можна було уникнути цього? Спробуєм подумати.

 Щоб зацікавити випадкового читача, я спочатку додам відео одного з яскравих моментів того дня, хоча й не самого яскравого: А тепер, коли Ви звернули увагу і зрозуміли про що приблизно замітка, прошу глянути решту, з фото і відео.

Коли кілька днів тому я вперше побачив ту телеграму про планування демонтажу барикад групою ініціативних киян, чесно, я думав що туди приведуть тисячу-півтори просТітушок, які під виглядом киян ломитимуться в наметове містечко мародерствувати,  євромайданівці їх будуть стримувати - і все це виглядатиме як сутичка між киянами й мітингувальниками-«западенцями». Ігнорування комунальними службами своїх обов’язків і блокування даїшниками транспорту, що міг би вивезти сміття з Майдану, теж впливало на обличчя протесту – нехай і акуратно упаковані, але все ж гори мішків сміття спричиняли гнітюче враження – і це могло стати ще одним додатковим мінусом, який би розкручувався провладними ЗМІ.

ЄвроМайдан - це коли люди відстоюють не політика, а саме свої інтереси, майбутнє, ідею. ЄвроМайдан - це коли десятки тисяч людей знявши шапки й поклавши руку на серце, співають державний гімн на головній площі країни о четвертій ранку при -10 морозу з ліхтариками в руках. ЄвроМайдан - це коли ти впевнений у тому, хто поряд з тобою. ЄвроМайдан - це коли ти можеш запросто поспілкуватися з тим, з ким й не уявляв своєї розмови - від закарпатських будівельників й луганських шахтарів до журналістів національних телеканалів й депутатів Верховної Ради.

Сьогодні зайшов у Ваулт-15 і на сторінці одного з небагатьох, кого можу вважати своїми товаришами в реалі, помітив кілька поширених "мудростей жизненного самоосознания" з пабліку під яскравою назвою "Карлос Кастанеда". Не скажу щоб з усім там погодився чи навпаки опротестував, але корму для роздумів там достатньо. Наприклад, ось ця цитата не викликає у мене сумнівів в адекватності її автора: "Научившись видеть, человек обнаруживает, что одинок в мире. Больше нет никого и ничего, кроме контролируемой глупости." Звичайно, можна з цього приводу подискутувати, але в більшості сенсів вона є правильною.

Прийшла осінь, почалося навчання, я змінив вид діяльності, почав грати в баскетбол та займатися волонтерством в благодійній організації. Але якщо розказувати все що відбувається то мого блогу може й не вистачити) То ж напишу згодом речі, які особливо мене вразили чи якось вплинули. Думаю буде багато заміток типу роздумів про психологію, особливо та теми людської істоти, грошей, соціуму та внутрішнього світу. Загалом я й так непогано знав та розумів людей, але за ці два тижні, особливо останній моя класифікація людей у соціумі ще більше диференціювалась. Зокрема я зрозумів чого всіх рокерів (в сенсі фанатів року а не самих музикантів) називають на Луркі говнарями - поспостерігавши їх кілька днів збоку я зміг розглянути їх гнилу душку. Звичайно, сумно коли хорошу музику слухають покидьки. Але ж і депутати слухають здебільшого класику - й від цього вона гіршою не стає. Хоча впевнений, що серед рокерів є й винятки, як і серед депутатів. Хотів би зустріти. Хоча може справа не в музиці

Триває передвиборча кампанія. Сотні "політиків" використовують адмінресурс для пропаганди та підкупу виборців й називають це благодійністю. Люди йдуть, беруть гречку, мило, макарони, тощо. Чи проголосують вони за тих, хто прикриваючись благородним словом "благодійність" купує їхнє майбутнє, життя, здоров'я, їх дітей та внуків - лише для того, щоб потім продати подорожче? Надіюсь, що ні. Під впливом цих думок вирішив розібратися, що ж таке благодійність в Україні, й чому це привілей олігархів та політиків. Почитав закон  Про благодійництво та благодійні організації  , думаю навряд всі передвиборчі "благодійні" штаби діють згідно з ним. Залишається багато питань, одне з яких - А де ж усі ці благодійники в інший, крім передвиборчих кампаній час?   Крадуть. Продають. Зраджують. Насолоджуються. Поки не прийде нова кампанія й вони знову кидатимуть крихти зі свого стола пограбованим та згвалтованим ними ж жебракам, яким став український народ. Схід,

Майже півтори місяці тому подружжя привладних моральних уродів вчинило замах на вбивство девятирічної дитини на очах у матері й батька інваліда-чорнобильця. Вбивали дитину серед білого дня, а батькам ще й погрожували, що "приїдуть мєнти і їх ще й посадять за напад/наклеп на поважних членів суспільства, державних посадовців". Особисто вперше почув про це з замітки  «Лозінських» з Коростеня треба негайно покарати!   і як будь-яка людина не зміг залишитися байдужим. Якщо раніше посадовці, їхні виплодки й шльондри чавили людей на переходах чи били в громадських місцях, то тепер пасивне суспільство дочекалося, що тепер можновладці вбивають їх дітей у них на очах, не даючи ніякої змоги для захисту. Щоб більше дізнатися про божевілля спянілих від влади нащадків Ірода - перегляньте відео. Але приготуйте хустинку, щоб втирати сльози - крім хіба випадку що вас життя кидало не менше, ніж йобнута сука Рудзика кидала бідолашну дитину з висоти зросту дорослої людини голівкою об асфальт

Особисто я не знаю в реалі таких людей, які б не читали оголошення, а саме головне - коментарі до оголошення про продаж ВАЗ 2106 1983 року за  2.100 $  з пробігом 30.000 км. Хоча головний атрибут оголошення - реальний пацан з наколками, машина теж доставляє своїм чисто єнакієвським тюнінгом, що недалеко втік від челябінського. Так, автомобіль продається в Єнакієво, тобто автопродавця можно назвати сусідом теперішнього презика нашої багатостраждальної країни. Оголошення знаходиться за адресою  http://avtobazar.infocar.ua/car/doneckaya-oblast/enakievo/vaz/2106/sedan-1983-199466.html  , пропоную  кілька коментарів (там їх як мінімум більше тисячі-двох): Костян : Опа, Шурец, давно откинулся, братан? ЗЫ. А чо за музыка "Пионер"? Шо ваще поют? Чо не Круг или Шуфик? Ваван : Четко братуха! Пацаны, отличный аппарат, в багажник 5 ящиков пива входит, а в бардачок пол кило семак, налетайте) Леха  тачка реальная! чоткая! а зеркала внатури нах ненужны! двери без ручек это огонь

Можливо після цієї замітки на мене подадуть в суд за наклеп - але мені якось похуй - тому що якщо на мене подасть в суд "газета" Сегодня - в мене одразу зявиться зо два десятки найкращих адвокатів від опозиції на безоплатній основі. Колись, ще в першій половині 2008 року, я часто купував цю газету. Мені, як приїзжому з півдня України (на той момент ще російськомовному) публікації здавались в міру адекватними (все таки газета, а газетам вірять тільки ідіоти). Хоча недавно випадково натрапив на екземпляр тиражу тих часів - зауважу він дуже відрізняється якістю та адекватністю від поточних випусків. Також зауважу, що 2007-2008 роки були найкращими у моєму житті - тож яким би романтиком (а не політиком) не був Ющ тоді, його президентство я згадуватиму з тією ж ностальгією, з якою колишні партфункціонери й КГБісти згадують СРСР. Але після кризи риторика та "редакційна політика" Сегодня змінилася. Вона стала критикувати не просто Юща, а все, що могло зватися українським

Близько шостої години вечора мені прийшло повідомлення про прийняття закону про російську мову з закликом до мобілізації. Робочий день саме закінчувався, тож я планував поїхати в центр, щоб уточнити місце й розібратися, в чому полягає мобілізація. Ще до того, як я приїхав, прийшла друга половина смс з уточненням що збір відбувається біля Українського Дому. Тож вирушив саме туди, дорогою заскочивши в інтернет-кафе, щоб розібратися що ж все таки відбувається. На саму акцію я прибув, як кажуть саме вчасно - я встиг зустріти всіх своїх знайомих, поздороватись, поспілкуватись з усіма, - і тут беркут почав штурм. Ми їх відтіснили, хоч вони й застосовували проти нас газ (чесно, після цього головною моєю думкою було купити такий же балончик або витягнути його в мусора й застосувати проти них). Я пишаюся, що взяв участь у відбитті першої атаки злодіїв у погонах (так, саме злодіїв, на моїх очах сбушник хотів вкрасти телефон, що випав у когось з мітингувальників, й лише після принизливих мораль

Черкну коротеньку замітку про те, що нервує мабуть усіх, хто користується громадським транспортом. А саме - про чоловіків-проституток.. Мене завжди цікавило - навіщо розкарячуватися? Якщо жінка сидить з роздвинутими ногами - то вона або сильно п'яна, або дуже сильно тебе хоче, або й те й інше разом. Але чому розкарячуватися мужикам, тим паче в громадському транспорті? Можна сказати, мовляв у них надто великі яйця, щоб тримати ноги нормально. Але судячи з власного досвіду, ні розмір члена, ні яєць на ширину роздвинутості ніг не впливає. Спитаєте - ну роздвигає мужик ноги - тобу то яке діло, навіть якщо він Іван Дулін? Велике діло. Тому що якщо він сидить на окремому стільці - то нехай хоч на шпагат сідає. Але якщо він займає півтора-два місця (особливо якщо ще й товстий), а на прохання подвинутися складає ноги максимум на десять сантиметрів - то інакше як підарасом я таку людину назвати не можу. Мабуть так і є. Всі такі мужики в позі проститутки просто чекають свого "Чорно

Черкну тут свої роздуми на тему "епідемія "пацанізму головного мозку"", що бум поширений наприкінці минулого тисячоліття й тепер знову починає набирати поширення. Зауважу, що я публікую свою субєктивну зааганжовану точку зору, і якщо замітка викликає у вас батхерт - сходіть в туалет, але не забудьте папір. Отже, головна думка - людина, що називає себе "пацаном" - психічно хвора за замовчанням. І не тому що "пацан на івриті (узбецькому, корейському, циганському - свій варіант) означає кастрат. Не  тому. Хоча, якщо такий факт й справді має місце - це для "пациків" не плюс. Просто позиціонування себе як "пацана", особливо як "нормального пацана" нівелює всі індивідаулістичні якості, роблячи людину лише однією бидлоособистістю із стада. Не дарма на зонах "бик" і "пацан" - майже одне і те ж. Крім того, якщо врахувати, що всі мусора вважають себе "нормальними пацаними" - це поняття взагалі набуває

Нещодавно вирішив перекласти на українську побільше новорічних анекдотів та гумору й розмістити на окремому блозі. Саме якраз був завалявся закинутий ще з літа Український гумор з кількома гумористичними замітками. На даний момент там найповніша і найзручніша для читання колекція новорічних анекдотів українською. Але враховуючи популярність фотожаб на цьогорішню головну "йолку" країни, присвятив підбірці фотожаб окрему замітку, в якій зібрав біля 30 картинок. Київська йолка 2012 - повна збірка найкращих фотоприколів - 1 Ефект, м’яко кажучи мене приголомшив. За 50 годин після розміщення замітки сайт відвідало більше 3000 унікальних відвідувачів. На жаль тільки під кінець другого дня я здогадався в кінці замітки написати пропозицію поділитися заміткою з своїми друзями - і тільки за вечір посилання з’явилося на півдесятку форумів. А якби воно було з самого початку? Взагалі я здивований не сплеском відвідуваності, з ними я стикався й раніше (зокрема 500 уніків за

Ніколи раніше не святкував Хелловіну. Не так щоб із принципу, мовляв не святкую неукраїнські свята - просто не було часу, а то й просто було лінь. Але цього року я вперше прийняв участь у масовому подурінню, що називається Halloween...   Почалося з того що ми (наша група) прийшли на пари раніше й розмалювалися. Персонажа на фото вище малював я. Мене ж малювала Яна (одногрупниця), хоча я потім все ж додав кілька своїх штрихів. Ось наприклад фото з матаналізу: Також з нами фотографувалися й КПІшники з інших груп, здебільшого гарненькі дівчатка: А цього теж я малював) Наш профорг): Викладачі звичайно були трохи здивовані, але з розумінням віднеслися до цього прояву нашого колективного розуму)) Хто з нашої групи читає - той розуміє справжній сенс поняття колективний розум) Та й декан, побачивши нас в коридорі, тільки посміхнувся, сказавши "От порозмальовувались, чортяки")) Після пар ми домовилися йти в "Gallery". Хоча в мене й був заброньований б

Понеділок... Минулий тиждень занудним важко назвати. Стільки всього... Хоча нічого незвичайного не було, але все таки він відрізнявся від попередніх тижнів навчання. Почну з понеділка... Понеділок почався як завжди. Пари, закінчення, позичив грошей щоб віддати за витрачені матеріали хірургу, пішов на перевязку (не в курсі що мені пришивали шматок пальця? Читайте про це в трешовій замітці " Ура! Мені пришили палець !" :) ), таки нікому не впарив свого флаєра, тож вирішив що піду на "День першокурсника ІХФ" в нічний клуб GALLERY. Була проблема з грошима, але я її вирішив після приходу в клуб. Наша група розмістилась за столиком, зібрали разом депозит на замовленя столику й розпочали п’янку. Зауважу, що ми ще перед входом розважилися REVO, тож ті 2 коктейлики що я замовив пішли на ура. Здається то були Осама бен Ладен і ще якийсь, смаком дуже схожий на 3-зірковий Шустов. Потім докупляли лише пиво. Староста агітувала залишитись наніч, мовляв щороку наша група відрив

Я в ахуї. Я просто в шоці. Коли я тусувався на Оболоні, то звик що всюди є вайфай - достатньо максимум півкілометра пройтись. Чи в Макдоналдс, чи в Метрополіс, чи ще кудись - всюди були місця де можна було просто прийти, сісти і отримати якісний доступ до інтернету, місцями навіть з можливістю підключити ноут до розетки. Коли я там вже не проводив стільки часу, але мені потрібно було чогось накачати чи навпаки завантажити в Інтернет, я приїзжав туди, найчастіше в Метрополіс, і зі зручністю робив те, що мені треба. Але сьогодні я потрапив у ситуацію, коли терміново потрібен був доступ до інтернету, а в кишені нема грошей навіть на проїзд в метро (добратись до Оболоні з КПІ). Я, звикши, що у ТЦ є вільний вайфай (вільний - це той, яким можна скористатись нічого не купуючи і ні кого не просячи - не плутати з просто безпарольним доступом), вирушив до найближчого ТЦ - "Більшовик". Проблукавши хвилин 20 кількома поферхами в пошуках безпарольного вайфаю, розпитавши персонал я зро

Сьогодні неділя. Останнім часом часу не вистачає навіть на твіттер :)), не те що сюди писати. Дуже напружене навчання - і це лише початок. Тож у вихідний вирішив відпочити трохи від навчання й людей. Спочатку поїхав у Києво-Печерську Лавру, відвідав Ближні й Дальні печери (в останніх доречі вперше за 3-4 роки). Вийшовши з Лаври вирішив поцікавитись ціною входу на виставку в Мистецький Арсенал "НезалежнIndependent", баннер якої побачив ще по дорозі в Лавру. Доречі, Мистецький Арсенал обвалюється знадвору, про що попереджає червона стрічка та відповідні таблички. Як виявилось, ціна входу - 30 гривень, а для студентів - 10. Тож я вперше в житті отримав якийсь зиск від вищої освіти))) Переказувати весь зміст виставки - надто багато часу, ще більше ніж якби її відвідати самому, що Вам і раджу. Скажу лише що виставка гарна, мені сподобалось. Бажано відвідати або самому або з коханою людиною - натовп не дозволить вникнути в суть інсталяцій та картин. Є й відеотвори. Залів три

Субота. Сьогодні більшість українських студентів спатимуть допізна. Але не я. У мене завтра пари. Зокрема перша, яка починається о 8:30. Навчання не надто легке. Навіть місцями надто важке. Хоча звикав і не до такого. Тож, якщо не відрахують на першому курсі, то все буде ОК. Останнім часом нема часу проводити стільки в твіттері й і-неті загалом, як раніше. Навчання, нове спілкування, купа проблем... Реально ні на що інше не вистачає часу. В групі помалу здружуємся, дівчат тільки дві. До речі, щодо дівчат... Є певні думки, якщо буде час — втілю їх у життя. В кімнаті гуртожитку хлопці непогані, але якось всі мовчать, між собою майже не спілкуються. Я уявляв сусідські відносини інакше. Хоча пофіг. Я там все одно рідко. Хоча одна біда — вони занадто рано лягають спати (до півночі) й пізно прокидаються (не раніше семи годин ранку). Меі, що звик добиратись додому після півночі й прокидатись годині о шостій, а то й кілька діб не спати, трохи напряжно. Ц і к а в о ? Збер