Очевидець

Давно я сюди не писав. То не було можливості, так як за кордоном гостю не завжди легко знайти нормальний інтернет, то часу не вистачало, то ще щось. Але трапилось дуже багато. Я лікувався у Вільнюсі, реабілітувався у Швентойї на березі Балтійського моря, їздив у Мюнхен на діагностику, катався в Одесу сполоснути в Чорному морі мої знамениті білі кросівки і саме потрапив на вуличні бої 02.05.14, потім розвідував стан прикордоння Придністров`я і України, моніторив ситуацію з сепаратистами в Херсонські й Миколаївській областях - і ще багато чого цікавого, про дещо я навіть розповім потім та розбавлю текст мальовничими фото. Через поранення мені довелось на певний час призупинити навчання, і чим далі, тим сильніше мене поборює прагнення крім своєї основної освіти в КПІ здобути ще й фах журналіста. Та й певне бажання продовжити це в ЄС теж присутнє. Але зараз мені необхідно залишатись в Києві, тому намагатимусь брати участь в місцевих цікавих подіях і по можливості писати про них сюди чи

Ще зі шкільних часів я пишався своєю силою волі. Якщо мені потрібно було - я міг не спати, а вчити предмет. Наприкінці школи я почав палити - цим я відрізнявся від інших - але після дев’ятого, коли палити почали всі - я навпаки кинув. Прагнучи бути відмінним від більшості, я гартував свою силу волі. Потім це мені не один раз знадобилось. Чи в ситуаціях, коли моє серце стискав жах, але я бився з озброєною гопотою; чи коли життя навалювало грандіозну купу неприємностей і здавалось опустити руки і здатись - єдино правильне рішення - але наперекір долі та законам людської витривалості я вигрібався з попандосів; а коли здавалось, що чорна смуга пішла не поперек, а вздовж життя - все ж не опускав руки, а шукав способів змінити ситуацію, памятаючи свій закон життя - "Поки борешся - ти переможець, а хто здався - той уже програв". Дуже багато чому я завдячую своїй силі волі. Але ще більше я потерпів через свою дурість. Але зараз, коли я вчергове кардинально змінюю своє майбутнє, мо

Для чого людині сон? Навіщо витрачати третину свого життя на безглузде валяння в ліжку, коли навколо стільки невиконаних і незавершених справ? Як можна спокійно лежати й сопіти, поки поряд відбувається стільки цікавих та унікальних речей? Хіба мало жалю з того, що життя занадто коротке, а в людини лише одне тіло? Навіщо людині сон? Коли я лягаю спати, мені страшно. Ні, не тому що я боюсь нічних кошмарів. І не боюсь померти під час сну. Про смерть я взагалі окрему замітку напишу. Мені страшно витрачати дорогоцінний час, знаючи, що мені його ніхто не поверне. Цей час я міг би витратити на якесь корисне для себе чи інших заняття. Міг би просто стирчати перед монітором дивлячись відеоприколи чи слухати улюблену музику граючи в якусь захопливу гру. Міг би десь тусити з друзями. Міг би працювати у нічну зміну. Міг би доробити справи, які не встиг за день. Міг би просто читати корисну книжку. Та що завгодно міг би! Але я змушений щовечора лягати, заплющувати очі і пхати коту під хвіст тре

Нещодавно опублікував замітку " Героїзм. Проекція на майбутнє ". На різних сервісах були різні коментарі, різні пропозиції. Врахувавши основні з них, я вирішив написати статтю-відповідь. Якщо у Вас залишаться ще якісь питання - пишіть в коментах. Реальні питання отримають відповідь, троллінг і флудерство - ЧС і бан. Почнемо із головного звинувачення. Я мислю не по-українськи! (?????) 11 липня 2011 до посту (статті) на тему: " Героїзм. Проекція на майбутнє " був опублікований цей, абсурдний на мою думку коментар. Агов, українці! Вже давно героїзм не в тім, щоб красиво здохнути, а в тім, щоб таки досягнути змін на краще для свого народу!  Може досить битись головою об Вежу Проблем і товкмачити об неї побратимів? Може пора її обійти, залишивши в минулому? "Лупайте сю скалу" - Мислитель не мав на увазі "убєй сєбя аб стєну"! І знову про:... Ви погляньте, з якою люттю кидаються один на одного лідери і активісти різних патріотичних

Сьогодні весь день провалявся в ліжку, сидячи в інтернеті. І радий би кудись піти, щось зробити - а нічого. На роботу сьогодні не треба, мінімальну кількість документів до ВНЗ подав. Хоча можна було б подати документи і в решту вузів та факультетів - але наш чотириголовий міністр Освіти, Науки, Молоді та Спорту до цих пір так і не розродився інформацією про розмір держзамовлення цього року у вузах... Пішов би розвіятись десь - так же ж лупить дощ і град, та й хто ж у місті сидить в середині літа... До речі, помилка невірних даних при реєстрації в системі Електронний Вступ виявилась всього-навсього недоробком вище згаданого міністерства. Багатостраждальна Система освіти вчергове облажалась, але не це бісить, до того що влада постійно лажає, я звик. Але чому вони змусили нервуватися й так морально добиті десятки, а то й сотні тисяч абітурієнтів, нічого нам не сказавши? Виявляється, причина не в наших, помилках (хоча нагадаю, серія атестата правильно пишеться латиницею), а в тому, що в