Очевидець

  Якщо ви читаєте цю статтю, очевидно що у вас є питання щодо доцільності чи порядку легального придбання зброї. Я не експерт, просто ділюсь своїм досвідом та знаннями, які довелось збирати по крупинках на форумах та ютубі. Для зручності я розділив її на дві частини, де в першій спробував пояснити чому потрібна зброя, і які є виключення, а в другій дав списки необхідних документів та алгоритм її придбання й оформлення. Частина 1. Чому зброю повинні мати майже всі. Для початку, я кі є поважні причини не мати зброю? Це: 1) Недостатній вік; 2) Наявність непогашених судимостей та поточних санкцій проти вас з боку МВС; 3) Медичні протипоказання; 4) Відсутність документального підтвердження місця проживання, де зберігатиметься зброя, таких як прописка, право власності на житло чи договір оренди де вказані ваші персональні дані. В гуртожитках може бути заборонено тримати зброю згідно правил оренди; 5) Наявність дітей з категорії "важкі підлітки", яких ви не зможете захистити в

В середу 6 лютого під час засідання Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Голова ГПУ Юрій Луценко, повідомляючи про знайдений взаємозв'язок між наказами керівників силових структур і смертями на Майдані, заявив: "Підкреслюю, мова йде про всі сторони конфлікту, тому що серед Небесної сотні є й 18 загиблих міліціонерів. І ті, і ті - жертви." Цією заявою генпрокурор одноосібно вніс в список героїв Небесної сотні, які загинули від міліцейських куль і катувань, і тих хто цих героїв розстрілював та катував поки смерть не змусила їх зупинитися.

Як тільки путін заявив, що відправляє "гуманітарний конвой" в Україну, інтернет завив. Український - в паніці що починається війна, російський - в захваті, що "наконец замочим всех укропов". В Червоному Хресті підтвердили , що така пропозиція надходила і вони не відмовляться. Але як виявилось, це не тільки російська ініціатива, а й всього світу, зокрема США та ЄС, що теж приймуть участь. І Україна дала згоду на гуманітарну допомогу. В Росії з такої нагоди перефарбували кілька сотень військових камазів, як хваляться у соцмережах рос. солдати,  і навіть з'явилося відео таких "гуманітарних колон": В колоні крім камазів і солдат помічено також і такі цінні з гуманітарної точки зору ракетні комплекси і радіолокаційні станції для них: Крім прямого вторгнення також висувалися версії провокації, що місію знищать наче б то українці і путін буде змушений ввести всі свої війська. Але ж зброя... А що буде в самих камазах і уявити страшно. Хоча можлив

Прийшла осінь, почалося навчання, я змінив вид діяльності, почав грати в баскетбол та займатися волонтерством в благодійній організації. Але якщо розказувати все що відбувається то мого блогу може й не вистачити) То ж напишу згодом речі, які особливо мене вразили чи якось вплинули. Думаю буде багато заміток типу роздумів про психологію, особливо та теми людської істоти, грошей, соціуму та внутрішнього світу. Загалом я й так непогано знав та розумів людей, але за ці два тижні, особливо останній моя класифікація людей у соціумі ще більше диференціювалась. Зокрема я зрозумів чого всіх рокерів (в сенсі фанатів року а не самих музикантів) називають на Луркі говнарями - поспостерігавши їх кілька днів збоку я зміг розглянути їх гнилу душку. Звичайно, сумно коли хорошу музику слухають покидьки. Але ж і депутати слухають здебільшого класику - й від цього вона гіршою не стає. Хоча впевнений, що серед рокерів є й винятки, як і серед депутатів. Хотів би зустріти. Хоча може справа не в музиці

Переглянув фільм "Літо. Однокласники. Любов." Фільм так собі, якби решту, що саме йшли, я не бачив - не пішов би туди. А так - оціню свої враження від перегляду сучасної тінейджерської американської комедійної мелодрами. Стосовно американців фільм не зруйнував і не підправив жодного стереотипу - і вони самі і їх діти надзвичайно тупі, розпусні й нетолерантні до представників інших націй, що яскраво виражено в епізодах їх відпочинку у Франції. Іноді вся душа вирувала від емоцій типу "ЯКОГО ХРЕНА?" щодо деяких ситуацій та питань. Загалом здалося що в головної героїні напрочуд розпусна сімейка - бабуся хіпі-алкоголічка, мати ехо девяностих, ще й планокурка, доця вся в маму, але частіше її ковбасить від суміші року й пісеньок а-ля Бібер. Всі курять бухають та іноді трахаються - але все це у них відбувається з нальотом романтики та вельми драматично. Облишу американську сімейку, закцентуюсь на самій тінейджерці, точніше на її внутрішньому світі, характері та мотива

Черкну тут свої роздуми на тему "епідемія "пацанізму головного мозку"", що бум поширений наприкінці минулого тисячоліття й тепер знову починає набирати поширення. Зауважу, що я публікую свою субєктивну зааганжовану точку зору, і якщо замітка викликає у вас батхерт - сходіть в туалет, але не забудьте папір. Отже, головна думка - людина, що називає себе "пацаном" - психічно хвора за замовчанням. І не тому що "пацан на івриті (узбецькому, корейському, циганському - свій варіант) означає кастрат. Не  тому. Хоча, якщо такий факт й справді має місце - це для "пациків" не плюс. Просто позиціонування себе як "пацана", особливо як "нормального пацана" нівелює всі індивідаулістичні якості, роблячи людину лише однією бидлоособистістю із стада. Не дарма на зонах "бик" і "пацан" - майже одне і те ж. Крім того, якщо врахувати, що всі мусора вважають себе "нормальними пацаними" - це поняття взагалі набуває

Ще зі шкільних часів я пишався своєю силою волі. Якщо мені потрібно було - я міг не спати, а вчити предмет. Наприкінці школи я почав палити - цим я відрізнявся від інших - але після дев’ятого, коли палити почали всі - я навпаки кинув. Прагнучи бути відмінним від більшості, я гартував свою силу волі. Потім це мені не один раз знадобилось. Чи в ситуаціях, коли моє серце стискав жах, але я бився з озброєною гопотою; чи коли життя навалювало грандіозну купу неприємностей і здавалось опустити руки і здатись - єдино правильне рішення - але наперекір долі та законам людської витривалості я вигрібався з попандосів; а коли здавалось, що чорна смуга пішла не поперек, а вздовж життя - все ж не опускав руки, а шукав способів змінити ситуацію, памятаючи свій закон життя - "Поки борешся - ти переможець, а хто здався - той уже програв". Дуже багато чому я завдячую своїй силі волі. Але ще більше я потерпів через свою дурість. Але зараз, коли я вчергове кардинально змінюю своє майбутнє, мо

Для чого людині сон? Навіщо витрачати третину свого життя на безглузде валяння в ліжку, коли навколо стільки невиконаних і незавершених справ? Як можна спокійно лежати й сопіти, поки поряд відбувається стільки цікавих та унікальних речей? Хіба мало жалю з того, що життя занадто коротке, а в людини лише одне тіло? Навіщо людині сон? Коли я лягаю спати, мені страшно. Ні, не тому що я боюсь нічних кошмарів. І не боюсь померти під час сну. Про смерть я взагалі окрему замітку напишу. Мені страшно витрачати дорогоцінний час, знаючи, що мені його ніхто не поверне. Цей час я міг би витратити на якесь корисне для себе чи інших заняття. Міг би просто стирчати перед монітором дивлячись відеоприколи чи слухати улюблену музику граючи в якусь захопливу гру. Міг би десь тусити з друзями. Міг би працювати у нічну зміну. Міг би доробити справи, які не встиг за день. Міг би просто читати корисну книжку. Та що завгодно міг би! Але я змушений щовечора лягати, заплющувати очі і пхати коту під хвіст тре

Нещодавно опублікував замітку " Героїзм. Проекція на майбутнє ". На різних сервісах були різні коментарі, різні пропозиції. Врахувавши основні з них, я вирішив написати статтю-відповідь. Якщо у Вас залишаться ще якісь питання - пишіть в коментах. Реальні питання отримають відповідь, троллінг і флудерство - ЧС і бан. Почнемо із головного звинувачення. Я мислю не по-українськи! (?????) 11 липня 2011 до посту (статті) на тему: " Героїзм. Проекція на майбутнє " був опублікований цей, абсурдний на мою думку коментар. Агов, українці! Вже давно героїзм не в тім, щоб красиво здохнути, а в тім, щоб таки досягнути змін на краще для свого народу!  Може досить битись головою об Вежу Проблем і товкмачити об неї побратимів? Може пора її обійти, залишивши в минулому? "Лупайте сю скалу" - Мислитель не мав на увазі "убєй сєбя аб стєну"! І знову про:... Ви погляньте, з якою люттю кидаються один на одного лідери і активісти різних патріотичних

Якщо у Вас чи будь-якої людини запитати, яка погода влітку найбільше подобається, що Ви відповісте? Впевнений, майже всі назвуть улюбленими сонячні, безхмарні дні. Але знайдуться й такі, кому більше до душі дивитись, як за вікном лиє дощ та спостерігати за салютними залпами блискавок та грому. Або люблять бродити теплою літньою зливою з парасолею чи й без неї. Я теж люблю. Якщо восени та ранньою весною за зливою краще спостерігати з укриття, наминаючи печиво з чаєм, то влітку, начіпивши лляні в'єтнамки, шорти-бриджі і кенгурушку з капюшоном та взявши парасолю краще всього прогулюватись зазвичай людними місцями, які в зливу перетворюються на заповідники тиші: лише шум дощу, ваші кроки та зрідка гул машин. Зрідка пробігають у своїх справах ті що з парасолями і ті, що без них, бо надіялись до останнього на спеку. Спеку я не люблю, хіба що як на пляжі. Вважаю, що краще змокнути, ніж підсмажитись. Але дощ це не тільки мокрі ноги та лавочки в парках. Дощ - це ще один привід, щоб розі

Вступна кампанія набирає обертів. От-от нарешті повноцінно запрацює система Електронний вступ. На днях міністерство ОНМС обіцяє таки оприлюднити дані про держзамовлення у вузах на цей рік. Їздять по Україні та намагаються подати документи абітурієнти - з батьками та самостійно. Більшу частину їх думок займає тема вступної кампанії. Але особливо цікаво мені (та і мислячим людям старшого віку), чого абітурієнти очікують від вищої освіти, якими вони себе бачать через десяток років після її здобуття, для чого їм взагалі вища освіта. Ви зараз почнете казати, що мовляв і так ясно, навіщо вища освіта: без неї не влаштуєшся на роботу, це візитівка освіченої людини, без неї нереальна кар'єра і висока зарплата. Я ж Вам відповім: брехня, брехня, брехня. Вища освіта не гарантує роботи, тим паче її високої оплати і кар'єри, не гарантує мінімального освітнього й морального рівня (особливо в СНГ, їх наявність радше виняток), не даєдостатніх професійних навичок (а на деяких спеціальностях вза