Очевидець

Кожного разу, як тільки в новини потрапляє якась резонансна справа і збурює соцмережі, незабаром з'являється новина про те, що Генпрокурор Юрій Луценко бере її під свій контроль. Соцмережі заспокоюються до наступної резонансної справи або не заспокоюються, якщо є люди, які нагадують що справу не завершено, справедливості не досягнуто. Я взяв 12 справ різних тематик і степеню резонансності, які брав під особистий контроль Луценко, і вирішив перевірити чи дає особистий контроль Генпрокурора очікуваний соцмережами результат. І почав з обіянки, яку давав ще Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко.

Ні для кого не секрет, що великий вплив на українську владу, яка нам залишилась у спадок від Януковича  —  це вплив міжнародних спонсорів, які фінансують і дають кредити нашій державі. В українського народу та міжнародних спонсорів є спільні інтереси, а саме щоб гроші, які нам виділяються, не були розкрадені, а застосовувалися саме на ті цілі, на які виділялися. Як і те, що інвестори прагнуть бачити кожного пересічного українця платоспроможним споживачем, а не лише олігархів та їх посіпак серед суддів та поліції.

Половину тексту тут представляє така собі передмова з передісторією. Якщо цікаві тільки висновки сьогодення - то листайте до абзацу, що починається зі слів " Глянемо на сьогоднішні, постмайданівські реалії війни. " Основний спадок, який нам залишив СРСР - не промислові потужності - адже такі ж потужності, а часто і кращі мають держави без соціалістичного минулого. Ні, основний спадок СРСР - це тотальна безпринципна коррупція, де крадуть не залишки, як в решті країн, а створюють спеціальні проекти для розкрадання бюджетних коштів. Я знаю про що говорю. Мій дід був у райкомі партії, дещо розказував бабусі, яка потім розказала нам - і хто зна, якби він в роки Перебудови пішов би не по шльондрах, а по кар'єрних сходинках, то може мене б знали як депутата ВР, а не якогось маловідомого активіста? Памятаю, одна доволі відома і авторитетна людина з Германії заявила мені, що коррупція є всюди -  і в тій же Германії, і в Штатах. На що я спробував висловити свою, тоді ще не оформл

Ни для кого не секрет, что сейчас развязана украинско-российская война, которая началась еще в феврале. Уже и разданы первые ордена и медали, одной из которых - "За возвращение Крыма", удостоились и многие российские журналисты. Моя точка зрения, что понятия российский журналист, русский миротворец, гуманитарный конвой - это оксимироны, взаимоисключающие понятия, которые не могут существовать вне пропаганды, в реальной жизни. В том то и соль гибридной войны, чтобы использовать общечеловеческие ценности только себе во благо и ругать за их несоблюдение врага - Век Информации все таки. Это понимают и низшие слои русских патриотов, именуемых их оппонентами "ватники". И они безхитростно заявляют, что такие прикрытия - это военные хитрости, ведь "на войне все средства хороши". Но сосредоточимся только на журналистике. Если тех, о ком мы будем рассуждать можно назвать журналистами. Я не буду акцентировать внимание на пропагандистах типа Киселева и ему подобных

Як тільки путін заявив, що відправляє "гуманітарний конвой" в Україну, інтернет завив. Український - в паніці що починається війна, російський - в захваті, що "наконец замочим всех укропов". В Червоному Хресті підтвердили , що така пропозиція надходила і вони не відмовляться. Але як виявилось, це не тільки російська ініціатива, а й всього світу, зокрема США та ЄС, що теж приймуть участь. І Україна дала згоду на гуманітарну допомогу. В Росії з такої нагоди перефарбували кілька сотень військових камазів, як хваляться у соцмережах рос. солдати,  і навіть з'явилося відео таких "гуманітарних колон": В колоні крім камазів і солдат помічено також і такі цінні з гуманітарної точки зору ракетні комплекси і радіолокаційні станції для них: Крім прямого вторгнення також висувалися версії провокації, що місію знищать наче б то українці і путін буде змушений ввести всі свої війська. Але ж зброя... А що буде в самих камазах і уявити страшно. Хоча можлив

Останнім часом все більше зростало невдоволення тими, хто окупував палатки на Майдані Незалежності після того, як майже усі колишні майданівці відправились воювати за Незалежність, працювати на благо Батьківщини чи зайнялись волонтерством, допомагаючи тим хто воює чи тікає від війни. Доволі часто виникали інциденти з п'яною стріляниною, пограбуваннями та нападами на журналістів на території, що раніше була форпостом братерства, довіри і безпеки для кожного громадянина. Але подальше перебування наметового містечка в Києві стало не тільки незручним для влади, ці конструкції почали нести загрозу державному суверенітету. Чому це сталось і чи можна було уникнути цього? Спробуєм подумати.

На фоні прагнення українців до кращого життя активізуються не лише псевдоєвроінтегратори, а й російська пропаганда: наче кваліфіковані експерти буцімто всерйоз говорять про бідність та занепад побуту населення в країнах ЄС і про благополуччя та процвітання росіян та інших народів в складі МС. Спробуєм відкинути пропагандистську політичну риторику й на прикладі реальних справ подивимось, який же бізнес - російський чи європейський - сприяє збереженню та розвитку української промисловості, а значить і забезпеченню робочих місць й достатку населення. Почнемо з найсхіднішої області України, де вплив "російського покращення" мав  би бути найпомітнішим, наприклад місто Лисичанськ.

Цілий тиждень, з ночі неділі на понеділок до сьогоднішнього вечора, я то вдень, то вночі був на Євромайдані. Починаючи з півсотні чоловік, що мерзли під дощем, без інтернету, електрики, мікрофону, в тісному колі спілкуючись з Русланою, з співом і танцями щоб зігрітися, й закінчуючи багатотисячним мітингом з лідерами опозиції, яких таки вирішили пустити до мікрофона. І мені боляче, коли кажуть що нас злили, горлають "фу" й "що робити" на адекватні плани дій. Я не за те боровся - те чого я прагнув, я досяг.

Прийшла осінь, почалося навчання, я змінив вид діяльності, почав грати в баскетбол та займатися волонтерством в благодійній організації. Але якщо розказувати все що відбувається то мого блогу може й не вистачити) То ж напишу згодом речі, які особливо мене вразили чи якось вплинули. Думаю буде багато заміток типу роздумів про психологію, особливо та теми людської істоти, грошей, соціуму та внутрішнього світу. Загалом я й так непогано знав та розумів людей, але за ці два тижні, особливо останній моя класифікація людей у соціумі ще більше диференціювалась. Зокрема я зрозумів чого всіх рокерів (в сенсі фанатів року а не самих музикантів) називають на Луркі говнарями - поспостерігавши їх кілька днів збоку я зміг розглянути їх гнилу душку. Звичайно, сумно коли хорошу музику слухають покидьки. Але ж і депутати слухають здебільшого класику - й від цього вона гіршою не стає. Хоча впевнений, що серед рокерів є й винятки, як і серед депутатів. Хотів би зустріти. Хоча може справа не в музиці

По перше хочу привітати всіх пенсіонерів з початком виборчої кампанії - тепер вони мають вдосталь гречки та отрути від жуків. Якщо хочете кращого майбутнього, раджу присмачити кашу "Антижуком" - після цього вам додадуть по 100 гривень пенсії щомісячно. Чесно кажу, прямо як кандидат в депутати! До речі, сьогодні в тролейбусі не міг навіть газету почитати через баталію пенсіонерів за кандидатів. Кого тільки не було - і "покращенці", і юлеботи, комуняки та ющенкомани. Так що в Києві кампанія почалася на 101%. А тепер про головне. Після підписання ЯнукАнусом закону про мови партія злодюг та корупціонерів не тільки взялася до його впровадження, а й підрахувала, скільки в першу чергу вони розкрадуть освоять коштів на заходи й процедури повязані з впровадженням цієї пісюльки в життя. Попередньо названо цифру в 19 мільярдів гривень ( майже $ 2.4 мільярда, тобто один транш кредиту від МВФ). а так як в процесі цифра постійно збільшуватиметься, то ще більше. Приблизно в 3

Триває передвиборча кампанія. Сотні "політиків" використовують адмінресурс для пропаганди та підкупу виборців й називають це благодійністю. Люди йдуть, беруть гречку, мило, макарони, тощо. Чи проголосують вони за тих, хто прикриваючись благородним словом "благодійність" купує їхнє майбутнє, життя, здоров'я, їх дітей та внуків - лише для того, щоб потім продати подорожче? Надіюсь, що ні. Під впливом цих думок вирішив розібратися, що ж таке благодійність в Україні, й чому це привілей олігархів та політиків. Почитав закон  Про благодійництво та благодійні організації  , думаю навряд всі передвиборчі "благодійні" штаби діють згідно з ним. Залишається багато питань, одне з яких - А де ж усі ці благодійники в інший, крім передвиборчих кампаній час?   Крадуть. Продають. Зраджують. Насолоджуються. Поки не прийде нова кампанія й вони знову кидатимуть крихти зі свого стола пограбованим та згвалтованим ними ж жебракам, яким став український народ. Схід,

Чому я не расист? Чому тих, хто називає себе українськими расистами вважаю за недоумків? Відповідь проста: расистами й нацистами можуть себе називати лише представники імперських нації, що пригнічували та знищували інші нації та раси. Саме тому такий популярний нацизм в РФ, саме тому навіть упослідженний бомж вважає себе вищим в статусі за будь-якого успішного українця, фінна чи поляка. Він (бомж, мєнт, вантажник, прибиральниця, проститутка), вважає себе апріорі расово та цивілізаційно вищим за інших, а в тому що він не займає бажане місце - винні жидомасони(наслідки шизи руссо-націсто), жидобандерівці(плід хворої фантазії комуністів) та весь світ, який несправедливо диктує свої адекватні умови й не бажає підкорятися російському алкоголіку. В цей же час в українців навпаки комплекс меншовартості, більшість вважає що справді вони недостойні мати свою державу, хилячись то на захід то на схід, всіляко уникаючи логіки та відповідальності за себе і своє майбутнє. Саме тому я хочу порадити

Можливо після цієї замітки на мене подадуть в суд за наклеп - але мені якось похуй - тому що якщо на мене подасть в суд "газета" Сегодня - в мене одразу зявиться зо два десятки найкращих адвокатів від опозиції на безоплатній основі. Колись, ще в першій половині 2008 року, я часто купував цю газету. Мені, як приїзжому з півдня України (на той момент ще російськомовному) публікації здавались в міру адекватними (все таки газета, а газетам вірять тільки ідіоти). Хоча недавно випадково натрапив на екземпляр тиражу тих часів - зауважу він дуже відрізняється якістю та адекватністю від поточних випусків. Також зауважу, що 2007-2008 роки були найкращими у моєму житті - тож яким би романтиком (а не політиком) не був Ющ тоді, його президентство я згадуватиму з тією ж ностальгією, з якою колишні партфункціонери й КГБісти згадують СРСР. Але після кризи риторика та "редакційна політика" Сегодня змінилася. Вона стала критикувати не просто Юща, а все, що могло зватися українським

Близько шостої години вечора мені прийшло повідомлення про прийняття закону про російську мову з закликом до мобілізації. Робочий день саме закінчувався, тож я планував поїхати в центр, щоб уточнити місце й розібратися, в чому полягає мобілізація. Ще до того, як я приїхав, прийшла друга половина смс з уточненням що збір відбувається біля Українського Дому. Тож вирушив саме туди, дорогою заскочивши в інтернет-кафе, щоб розібратися що ж все таки відбувається. На саму акцію я прибув, як кажуть саме вчасно - я встиг зустріти всіх своїх знайомих, поздороватись, поспілкуватись з усіма, - і тут беркут почав штурм. Ми їх відтіснили, хоч вони й застосовували проти нас газ (чесно, після цього головною моєю думкою було купити такий же балончик або витягнути його в мусора й застосувати проти них). Я пишаюся, що взяв участь у відбитті першої атаки злодіїв у погонах (так, саме злодіїв, на моїх очах сбушник хотів вкрасти телефон, що випав у когось з мітингувальників, й лише після принизливих мораль

Проблеми. Для когось можливо проблеми - це те, що інколи буває. Мене ж періоди без проблем трохи лякають. Тим, що після таких періодів настають просто піздєцові ситуації. І чим довший період без проблем - тим в більшій кількості глибших дуп я опинюсь після. Скажу чесно - я не зневажаю лузерів - я їм співчуваю та розумію. Не всім, звичайно, але тим що протягом життя не здаються, а таки намагаються йти вперед. Таких я навіть поважаю. Тому що я розумію - коли ти в 59 випадках із 60 бачиш маршрутку(трамвай, до речі, ходять раз в півгодини - максимум) що йдуть перед самим твоїм носом, коли б ти не вийшов; коли гроші з твого гаманця містичним (мабуть) способом зникають (при чому не всі, а тільки стільки, скільки ти планував витратити на якусь необхідну річ); коли тобі вже протягом 7 років не трапляється жодного виграшного білету в лотереях; коли все чого б ти всупереч долі не досягнув йде коту під хвіст - не покінчить життя самогубством чи не стане бомжом лише дуже сильна людина. А всяки

Мене муляло написати цю замітку ще на початку чемпіонату - але я вичікував, мабуть чекав моменту. Одразу поділюсь своїми симпатіями: я вболіваю звичайно за українців, шведів (вони прикольні, в них прапор схожої на наш кольорової гамми й вони настільки здружилися за час свого перебування в Україні з місцевими, що на всіх матчах, де грає Україна підтримують нас), росіян і поляків в однаковій мірі (і ті, і ті наші сусіди й вболівають за нас), а також підтримую збірну Німеччини - хоча хлопці й ледацюги, яких ще треба пошукати (як і я), але в них є неймовірне везіння. Не люблю португальців, іспанців та французів - занадто нахабно та фамілярно себе поводять на полі, й фани іхні далеко не няшечки. Хоча як футболісти, їх збірні заслуговують поваги. Не буду переказувати тут ігри та результати - їх і так всі бачили, також і не буду їх аналізувати - я не футбольний спец, тому мої думки суто субєктивні. Додам від себе, що перемога над Швецією не тільки згуртувала українців, а й змусила цікавитис

Черкну тут свої роздуми на тему "епідемія "пацанізму головного мозку"", що бум поширений наприкінці минулого тисячоліття й тепер знову починає набирати поширення. Зауважу, що я публікую свою субєктивну зааганжовану точку зору, і якщо замітка викликає у вас батхерт - сходіть в туалет, але не забудьте папір. Отже, головна думка - людина, що називає себе "пацаном" - психічно хвора за замовчанням. І не тому що "пацан на івриті (узбецькому, корейському, циганському - свій варіант) означає кастрат. Не  тому. Хоча, якщо такий факт й справді має місце - це для "пациків" не плюс. Просто позиціонування себе як "пацана", особливо як "нормального пацана" нівелює всі індивідаулістичні якості, роблячи людину лише однією бидлоособистістю із стада. Не дарма на зонах "бик" і "пацан" - майже одне і те ж. Крім того, якщо врахувати, що всі мусора вважають себе "нормальними пацаними" - це поняття взагалі набуває

Свобода... Що Ви вкладаєте в це слово? Чи потрібна особисто Вам свобода? Чи маєтє Ви свободу? І хто її має і чому? Питання свободи особливо актуальне в Україні. Тисячоліття минали в боротьбі українського народу проти пригноблювачів. Зараз у нас наче свобода віросповідання, зібрань, слова - демократія. Але чому й досі українці вважають себе в різній мірі не вільними? Хіба одної свободи не досить щоб почуватись вільними? Ви тільки погляньте на обличчя людей на вулицях, в маршрутках, метро і супермаркетах. У кожного(кожної) вираз обличчя такий, наче вони поховали всіх своїх близьких, крім найзлішої тещі (свекрухи). Рідкісні виключення, спричинені немалою дозою алкоголю, не враховуються. Що цих людей мучить? У них же є СВОБОДА! Виходить нема. Бо хіба це свобода, коли доводиться плазувати перед керівництвом на роботі, перед чиновниками в кабінетах, перед поліцаями на дорогах, постійно брехати оточуючим, щоб зберегти хоч фантом власної гідності і зганяти злість за життя на тих, хто під р

Нещодавно опублікував замітку " Героїзм. Проекція на майбутнє ". На різних сервісах були різні коментарі, різні пропозиції. Врахувавши основні з них, я вирішив написати статтю-відповідь. Якщо у Вас залишаться ще якісь питання - пишіть в коментах. Реальні питання отримають відповідь, троллінг і флудерство - ЧС і бан. Почнемо із головного звинувачення. Я мислю не по-українськи! (?????) 11 липня 2011 до посту (статті) на тему: " Героїзм. Проекція на майбутнє " був опублікований цей, абсурдний на мою думку коментар. Агов, українці! Вже давно героїзм не в тім, щоб красиво здохнути, а в тім, щоб таки досягнути змін на краще для свого народу!  Може досить битись головою об Вежу Проблем і товкмачити об неї побратимів? Може пора її обійти, залишивши в минулому? "Лупайте сю скалу" - Мислитель не мав на увазі "убєй сєбя аб стєну"! І знову про:... Ви погляньте, з якою люттю кидаються один на одного лідери і активісти різних патріотичних

Кого Ви вважаєте героєм ? Чи інакше. Що таке героїзм з Вашої точки зору? Зараз у багатьох спливли думки, що герої це бійці УПА, учасники Отаманщини, Січові Стрільці чи козаки . У декого на згадку про героїв візуалізуються бійці Червоної армії, миротворці в різних частинах світу, командос Французького Легіону. Ще хтось вважає героями сталіна, кадирова, леніна чи мєдвєпуто. Як Ви зрозуміли, третій варіант я вважаю хибним. Але ми зараз не про точку зору, зараз ми спробуєм розібратись, що таке героїзм і як це проектується на наше сьогодення. Чи можливий героїзм в наш час і в чому він полягає. Отже. Не дивлялись на оптимістичну і знайому всім фразу "Добро перемагає зло" реальність трохи інша. Радше "Бабло перемагає зло". Але коли вони разом, то добро по-любому безсиле. Добру не вистачає бабла, щоб на рівних боротись зі злом. А люди, що мають вдосталь бабла не дуже інвестуватимуть то його в добро - адже вигідніше інвестувати в того, хто зараз є переможцем,