Очевидець

Акція пам'яті "Бессмертный полк", організована  в 2012 році в Томську, задумувалася як наступний етап вшанування ветеранів Другої світової війни. Але, як і георгіївська стрічка, згодом вона була швидко обернена російською пропагандою на інформаційну зброю, та маркер належності до "русского міра".

Коли я вчергове натрапив на фото патріотично оформленого місця(а саме лавка) з купою сміття і саркастичним коментарем щодо українського патріотизму, я психанув і вказав що автор таке ж бидло, як і ті, хто розкидає сміття, маючи смітник поряд, якщо він не прибрав сміття, а лише сфотографував. Ось цей конкретний випадок. Мені запропонували піти й самому прибрати. Я уточнив місце, пішов і прибрав ту лавку. Заодно і зняв відео, як варто чинити, коли ти бачиш сміття на патріотичній лавочці, непатріотичній лавочці, в парку чи ти бачиш щось інше, що муляє тобі око. Ось воно. Саме так треба чинити. Ти можеш викласти фото срачу, щоб присоромити бидло, що розкидає сміття, але і прибери його. Можеш просто прибрати, без фото і піару. Але фотографувати, викладати мовляв, дивіться які рагулі, але при цьому не прибирати може лише мегарагуль, тупориле бидло. І це стосується не лише сміття. Це стосується і коррупції, бездіяльності чиновників, тощо. Відвикайте від совку, звикайте до свободи. А св

Половину тексту тут представляє така собі передмова з передісторією. Якщо цікаві тільки висновки сьогодення - то листайте до абзацу, що починається зі слів " Глянемо на сьогоднішні, постмайданівські реалії війни. " Основний спадок, який нам залишив СРСР - не промислові потужності - адже такі ж потужності, а часто і кращі мають держави без соціалістичного минулого. Ні, основний спадок СРСР - це тотальна безпринципна коррупція, де крадуть не залишки, як в решті країн, а створюють спеціальні проекти для розкрадання бюджетних коштів. Я знаю про що говорю. Мій дід був у райкомі партії, дещо розказував бабусі, яка потім розказала нам - і хто зна, якби він в роки Перебудови пішов би не по шльондрах, а по кар'єрних сходинках, то може мене б знали як депутата ВР, а не якогось маловідомого активіста? Памятаю, одна доволі відома і авторитетна людина з Германії заявила мені, що коррупція є всюди -  і в тій же Германії, і в Штатах. На що я спробував висловити свою, тоді ще не оформл

Як тільки путін заявив, що відправляє "гуманітарний конвой" в Україну, інтернет завив. Український - в паніці що починається війна, російський - в захваті, що "наконец замочим всех укропов". В Червоному Хресті підтвердили , що така пропозиція надходила і вони не відмовляться. Але як виявилось, це не тільки російська ініціатива, а й всього світу, зокрема США та ЄС, що теж приймуть участь. І Україна дала згоду на гуманітарну допомогу. В Росії з такої нагоди перефарбували кілька сотень військових камазів, як хваляться у соцмережах рос. солдати,  і навіть з'явилося відео таких "гуманітарних колон": В колоні крім камазів і солдат помічено також і такі цінні з гуманітарної точки зору ракетні комплекси і радіолокаційні станції для них: Крім прямого вторгнення також висувалися версії провокації, що місію знищать наче б то українці і путін буде змушений ввести всі свої війська. Але ж зброя... А що буде в самих камазах і уявити страшно. Хоча можлив

Останнім часом все більше зростало невдоволення тими, хто окупував палатки на Майдані Незалежності після того, як майже усі колишні майданівці відправились воювати за Незалежність, працювати на благо Батьківщини чи зайнялись волонтерством, допомагаючи тим хто воює чи тікає від війни. Доволі часто виникали інциденти з п'яною стріляниною, пограбуваннями та нападами на журналістів на території, що раніше була форпостом братерства, довіри і безпеки для кожного громадянина. Але подальше перебування наметового містечка в Києві стало не тільки незручним для влади, ці конструкції почали нести загрозу державному суверенітету. Чому це сталось і чи можна було уникнути цього? Спробуєм подумати.

Не встигло минути й доби, як Азаров пожалівся, що ЗМІ висвітлюють події в Україні однобоко, показуючи лише новини про  ЄвроМайдан  і не показують провладних мітингів(може тому, що їх нема, а проплачена клоунада нікому не цікава?), як партійні низи взялися виправляти цю несправедливість. В рекламі Адсенс почали зявлятися тонни оголощень, що ведуть на статті, які мають дискредитувати  ЄвроМайдан , очорнити його прихильників, залякати тих, хто ще не визначився.

Цілий тиждень, з ночі неділі на понеділок до сьогоднішнього вечора, я то вдень, то вночі був на Євромайдані. Починаючи з півсотні чоловік, що мерзли під дощем, без інтернету, електрики, мікрофону, в тісному колі спілкуючись з Русланою, з співом і танцями щоб зігрітися, й закінчуючи багатотисячним мітингом з лідерами опозиції, яких таки вирішили пустити до мікрофона. І мені боляче, коли кажуть що нас злили, горлають "фу" й "що робити" на адекватні плани дій. Я не за те боровся - те чого я прагнув, я досяг.

Сьогодні зайшов у Ваулт-15 і на сторінці одного з небагатьох, кого можу вважати своїми товаришами в реалі, помітив кілька поширених "мудростей жизненного самоосознания" з пабліку під яскравою назвою "Карлос Кастанеда". Не скажу щоб з усім там погодився чи навпаки опротестував, але корму для роздумів там достатньо. Наприклад, ось ця цитата не викликає у мене сумнівів в адекватності її автора: "Научившись видеть, человек обнаруживает, что одинок в мире. Больше нет никого и ничего, кроме контролируемой глупости." Звичайно, можна з цього приводу подискутувати, але в більшості сенсів вона є правильною.

Прийшла осінь, почалося навчання, я змінив вид діяльності, почав грати в баскетбол та займатися волонтерством в благодійній організації. Але якщо розказувати все що відбувається то мого блогу може й не вистачити) То ж напишу згодом речі, які особливо мене вразили чи якось вплинули. Думаю буде багато заміток типу роздумів про психологію, особливо та теми людської істоти, грошей, соціуму та внутрішнього світу. Загалом я й так непогано знав та розумів людей, але за ці два тижні, особливо останній моя класифікація людей у соціумі ще більше диференціювалась. Зокрема я зрозумів чого всіх рокерів (в сенсі фанатів року а не самих музикантів) називають на Луркі говнарями - поспостерігавши їх кілька днів збоку я зміг розглянути їх гнилу душку. Звичайно, сумно коли хорошу музику слухають покидьки. Але ж і депутати слухають здебільшого класику - й від цього вона гіршою не стає. Хоча впевнений, що серед рокерів є й винятки, як і серед депутатів. Хотів би зустріти. Хоча може справа не в музиці

По перше хочу привітати всіх пенсіонерів з початком виборчої кампанії - тепер вони мають вдосталь гречки та отрути від жуків. Якщо хочете кращого майбутнього, раджу присмачити кашу "Антижуком" - після цього вам додадуть по 100 гривень пенсії щомісячно. Чесно кажу, прямо як кандидат в депутати! До речі, сьогодні в тролейбусі не міг навіть газету почитати через баталію пенсіонерів за кандидатів. Кого тільки не було - і "покращенці", і юлеботи, комуняки та ющенкомани. Так що в Києві кампанія почалася на 101%. А тепер про головне. Після підписання ЯнукАнусом закону про мови партія злодюг та корупціонерів не тільки взялася до його впровадження, а й підрахувала, скільки в першу чергу вони розкрадуть освоять коштів на заходи й процедури повязані з впровадженням цієї пісюльки в життя. Попередньо названо цифру в 19 мільярдів гривень ( майже $ 2.4 мільярда, тобто один транш кредиту від МВФ). а так як в процесі цифра постійно збільшуватиметься, то ще більше. Приблизно в 3

Триває передвиборча кампанія. Сотні "політиків" використовують адмінресурс для пропаганди та підкупу виборців й називають це благодійністю. Люди йдуть, беруть гречку, мило, макарони, тощо. Чи проголосують вони за тих, хто прикриваючись благородним словом "благодійність" купує їхнє майбутнє, життя, здоров'я, їх дітей та внуків - лише для того, щоб потім продати подорожче? Надіюсь, що ні. Під впливом цих думок вирішив розібратися, що ж таке благодійність в Україні, й чому це привілей олігархів та політиків. Почитав закон  Про благодійництво та благодійні організації  , думаю навряд всі передвиборчі "благодійні" штаби діють згідно з ним. Залишається багато питань, одне з яких - А де ж усі ці благодійники в інший, крім передвиборчих кампаній час?   Крадуть. Продають. Зраджують. Насолоджуються. Поки не прийде нова кампанія й вони знову кидатимуть крихти зі свого стола пограбованим та згвалтованим ними ж жебракам, яким став український народ. Схід,

Чому я не расист? Чому тих, хто називає себе українськими расистами вважаю за недоумків? Відповідь проста: расистами й нацистами можуть себе називати лише представники імперських нації, що пригнічували та знищували інші нації та раси. Саме тому такий популярний нацизм в РФ, саме тому навіть упослідженний бомж вважає себе вищим в статусі за будь-якого успішного українця, фінна чи поляка. Він (бомж, мєнт, вантажник, прибиральниця, проститутка), вважає себе апріорі расово та цивілізаційно вищим за інших, а в тому що він не займає бажане місце - винні жидомасони(наслідки шизи руссо-націсто), жидобандерівці(плід хворої фантазії комуністів) та весь світ, який несправедливо диктує свої адекватні умови й не бажає підкорятися російському алкоголіку. В цей же час в українців навпаки комплекс меншовартості, більшість вважає що справді вони недостойні мати свою державу, хилячись то на захід то на схід, всіляко уникаючи логіки та відповідальності за себе і своє майбутнє. Саме тому я хочу порадити

Можливо після цієї замітки на мене подадуть в суд за наклеп - але мені якось похуй - тому що якщо на мене подасть в суд "газета" Сегодня - в мене одразу зявиться зо два десятки найкращих адвокатів від опозиції на безоплатній основі. Колись, ще в першій половині 2008 року, я часто купував цю газету. Мені, як приїзжому з півдня України (на той момент ще російськомовному) публікації здавались в міру адекватними (все таки газета, а газетам вірять тільки ідіоти). Хоча недавно випадково натрапив на екземпляр тиражу тих часів - зауважу він дуже відрізняється якістю та адекватністю від поточних випусків. Також зауважу, що 2007-2008 роки були найкращими у моєму житті - тож яким би романтиком (а не політиком) не був Ющ тоді, його президентство я згадуватиму з тією ж ностальгією, з якою колишні партфункціонери й КГБісти згадують СРСР. Але після кризи риторика та "редакційна політика" Сегодня змінилася. Вона стала критикувати не просто Юща, а все, що могло зватися українським

Переглянув фільм "Літо. Однокласники. Любов." Фільм так собі, якби решту, що саме йшли, я не бачив - не пішов би туди. А так - оціню свої враження від перегляду сучасної тінейджерської американської комедійної мелодрами. Стосовно американців фільм не зруйнував і не підправив жодного стереотипу - і вони самі і їх діти надзвичайно тупі, розпусні й нетолерантні до представників інших націй, що яскраво виражено в епізодах їх відпочинку у Франції. Іноді вся душа вирувала від емоцій типу "ЯКОГО ХРЕНА?" щодо деяких ситуацій та питань. Загалом здалося що в головної героїні напрочуд розпусна сімейка - бабуся хіпі-алкоголічка, мати ехо девяностих, ще й планокурка, доця вся в маму, але частіше її ковбасить від суміші року й пісеньок а-ля Бібер. Всі курять бухають та іноді трахаються - але все це у них відбувається з нальотом романтики та вельми драматично. Облишу американську сімейку, закцентуюсь на самій тінейджерці, точніше на її внутрішньому світі, характері та мотива

Проблеми. Для когось можливо проблеми - це те, що інколи буває. Мене ж періоди без проблем трохи лякають. Тим, що після таких періодів настають просто піздєцові ситуації. І чим довший період без проблем - тим в більшій кількості глибших дуп я опинюсь після. Скажу чесно - я не зневажаю лузерів - я їм співчуваю та розумію. Не всім, звичайно, але тим що протягом життя не здаються, а таки намагаються йти вперед. Таких я навіть поважаю. Тому що я розумію - коли ти в 59 випадках із 60 бачиш маршрутку(трамвай, до речі, ходять раз в півгодини - максимум) що йдуть перед самим твоїм носом, коли б ти не вийшов; коли гроші з твого гаманця містичним (мабуть) способом зникають (при чому не всі, а тільки стільки, скільки ти планував витратити на якусь необхідну річ); коли тобі вже протягом 7 років не трапляється жодного виграшного білету в лотереях; коли все чого б ти всупереч долі не досягнув йде коту під хвіст - не покінчить життя самогубством чи не стане бомжом лише дуже сильна людина. А всяки

Черкну коротеньку замітку про те, що нервує мабуть усіх, хто користується громадським транспортом. А саме - про чоловіків-проституток.. Мене завжди цікавило - навіщо розкарячуватися? Якщо жінка сидить з роздвинутими ногами - то вона або сильно п'яна, або дуже сильно тебе хоче, або й те й інше разом. Але чому розкарячуватися мужикам, тим паче в громадському транспорті? Можна сказати, мовляв у них надто великі яйця, щоб тримати ноги нормально. Але судячи з власного досвіду, ні розмір члена, ні яєць на ширину роздвинутості ніг не впливає. Спитаєте - ну роздвигає мужик ноги - тобу то яке діло, навіть якщо він Іван Дулін? Велике діло. Тому що якщо він сидить на окремому стільці - то нехай хоч на шпагат сідає. Але якщо він займає півтора-два місця (особливо якщо ще й товстий), а на прохання подвинутися складає ноги максимум на десять сантиметрів - то інакше як підарасом я таку людину назвати не можу. Мабуть так і є. Всі такі мужики в позі проститутки просто чекають свого "Чорно

Мене муляло написати цю замітку ще на початку чемпіонату - але я вичікував, мабуть чекав моменту. Одразу поділюсь своїми симпатіями: я вболіваю звичайно за українців, шведів (вони прикольні, в них прапор схожої на наш кольорової гамми й вони настільки здружилися за час свого перебування в Україні з місцевими, що на всіх матчах, де грає Україна підтримують нас), росіян і поляків в однаковій мірі (і ті, і ті наші сусіди й вболівають за нас), а також підтримую збірну Німеччини - хоча хлопці й ледацюги, яких ще треба пошукати (як і я), але в них є неймовірне везіння. Не люблю португальців, іспанців та французів - занадто нахабно та фамілярно себе поводять на полі, й фани іхні далеко не няшечки. Хоча як футболісти, їх збірні заслуговують поваги. Не буду переказувати тут ігри та результати - їх і так всі бачили, також і не буду їх аналізувати - я не футбольний спец, тому мої думки суто субєктивні. Додам від себе, що перемога над Швецією не тільки згуртувала українців, а й змусила цікавитис

Черкну тут свої роздуми на тему "епідемія "пацанізму головного мозку"", що бум поширений наприкінці минулого тисячоліття й тепер знову починає набирати поширення. Зауважу, що я публікую свою субєктивну зааганжовану точку зору, і якщо замітка викликає у вас батхерт - сходіть в туалет, але не забудьте папір. Отже, головна думка - людина, що називає себе "пацаном" - психічно хвора за замовчанням. І не тому що "пацан на івриті (узбецькому, корейському, циганському - свій варіант) означає кастрат. Не  тому. Хоча, якщо такий факт й справді має місце - це для "пациків" не плюс. Просто позиціонування себе як "пацана", особливо як "нормального пацана" нівелює всі індивідаулістичні якості, роблячи людину лише однією бидлоособистістю із стада. Не дарма на зонах "бик" і "пацан" - майже одне і те ж. Крім того, якщо врахувати, що всі мусора вважають себе "нормальними пацаними" - це поняття взагалі набуває

Якось прочитав одну статтю про Гітлера в газеті й захотів свою точку зору щодо неї написати в блозі. Але як завжди сів за комп і забув. Наразі не памятаю, що саме хотів написати, памятаю лише назву статті - "Гітлер. Психологія сили." Ну десь так. Сьогодні ж шарився в неті, й зайшовши в статистику блоггера помітив новий коментар до особистого блогу, мов, чому нема нових дописів. Вирішив, якщо я вже тут, то черкнути замітку мій обовязок. Як тему обрав те що зі мною відбулось за цих кілька весняних місяців та особисті думки з цього приводу. Почну з того, що я полишив навчання на стаціонарному відділенні КПІ й пішов працювати. Спочатку була мета просто заробити грошей на прожиття, згодом я переосмислив горизонти, що відкривала переді мною моя робота й почав будувати райдужні плани на майбутнє. Мало того, я навіть зробив певні кроки до цієї мети, але як завжди, спрацювала моя карма, що діє за принципом "як тільки я перестаю відчувати що я в глибокій дупі, мені треба терміно

Не пишу в блог. Не тому, що писати нема чого, чи не маю часу сісти за ноут. Навпаки, життя просто збиває з ніг масою оновлень, майже цілодобово присутній в інтернеті... Просто нема бажаня ділитися здобутками та наболілим з будь-ким. А писати ні про що - якось незвично. Та й цей пост написав просто щоб заявити що не закинув блог - просто душа бажає побути в карцері. Якось так. Ц і к а в о ? Збережи в соцмережі та поділись з друзями)