Очевидець

Наближення п'ятої річниці Революції Гідності нажаль проходить не в таких оптимістичних обставинах, як тоді мріяли мітингувальники. Крім поточної ситуації, до якої ми вже звикли за роки, додаються напади на активістів, які прагнуть продовжувати рух суспільства до ідеалів Майдану.

В середу 6 лютого під час засідання Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Голова ГПУ Юрій Луценко, повідомляючи про знайдений взаємозв'язок між наказами керівників силових структур і смертями на Майдані, заявив: "Підкреслюю, мова йде про всі сторони конфлікту, тому що серед Небесної сотні є й 18 загиблих міліціонерів. І ті, і ті - жертви." Цією заявою генпрокурор одноосібно вніс в список героїв Небесної сотні, які загинули від міліцейських куль і катувань, і тих хто цих героїв розстрілював та катував поки смерть не змусила їх зупинитися.

Останнім часом все більше зростало невдоволення тими, хто окупував палатки на Майдані Незалежності після того, як майже усі колишні майданівці відправились воювати за Незалежність, працювати на благо Батьківщини чи зайнялись волонтерством, допомагаючи тим хто воює чи тікає від війни. Доволі часто виникали інциденти з п'яною стріляниною, пограбуваннями та нападами на журналістів на території, що раніше була форпостом братерства, довіри і безпеки для кожного громадянина. Але подальше перебування наметового містечка в Києві стало не тільки незручним для влади, ці конструкції почали нести загрозу державному суверенітету. Чому це сталось і чи можна було уникнути цього? Спробуєм подумати.

 Щоб зацікавити випадкового читача, я спочатку додам відео одного з яскравих моментів того дня, хоча й не самого яскравого: А тепер, коли Ви звернули увагу і зрозуміли про що приблизно замітка, прошу глянути решту, з фото і відео.

Я там обіцяв розповісти про свої знамениті білі кросівки. Тож розповім) Чим же вони знамениті? Скажу так, вони за минулий рік пережили більше, ніж половина людей переживає за все життя. Я не буду розповідати про буденні студентські історії, які цікаві самі по собі, але в різних варіаціях їх пережив майже кожен. Я розповім лише про три вагомих на мою думку факта.

Коли кілька днів тому я вперше побачив ту телеграму про планування демонтажу барикад групою ініціативних киян, чесно, я думав що туди приведуть тисячу-півтори просТітушок, які під виглядом киян ломитимуться в наметове містечко мародерствувати,  євромайданівці їх будуть стримувати - і все це виглядатиме як сутичка між киянами й мітингувальниками-«западенцями». Ігнорування комунальними службами своїх обов’язків і блокування даїшниками транспорту, що міг би вивезти сміття з Майдану, теж впливало на обличчя протесту – нехай і акуратно упаковані, але все ж гори мішків сміття спричиняли гнітюче враження – і це могло стати ще одним додатковим мінусом, який би розкручувався провладними ЗМІ.

ЄвроМайдан - це коли люди відстоюють не політика, а саме свої інтереси, майбутнє, ідею. ЄвроМайдан - це коли десятки тисяч людей знявши шапки й поклавши руку на серце, співають державний гімн на головній площі країни о четвертій ранку при -10 морозу з ліхтариками в руках. ЄвроМайдан - це коли ти впевнений у тому, хто поряд з тобою. ЄвроМайдан - це коли ти можеш запросто поспілкуватися з тим, з ким й не уявляв своєї розмови - від закарпатських будівельників й луганських шахтарів до журналістів національних телеканалів й депутатів Верховної Ради.

Сьогодні після повідомлення про блокування метро владою я негайно вирушив на  # ЄвроМайдан Коли я підіймався ескалатором станції "Університет", всіх розмов тільки про це й було. Коли хтось крикнув Слава Україні, половина йому відповіла, потім підхопили всі. Й коли випадкові люди у випадковому місці в сотні горлянок скандували "Банду геть!", я ще раз пересвідчився - наш народ скоріше зламає хребет Януковичу, ніж дасть зламати себе.

Ось нашвидку зроблена карта як швидко дістатися до Майдану у ипадку заблокованих найближчих станцій метро пішки. Карта груба дуже, вибачайте)

Ось усі прямі трансляції  # Євромайдан ,  які знайшов, з різних джерел та ракурсів: Експрессо ТВ

Не встигло минути й доби, як Азаров пожалівся, що ЗМІ висвітлюють події в Україні однобоко, показуючи лише новини про  ЄвроМайдан  і не показують провладних мітингів(може тому, що їх нема, а проплачена клоунада нікому не цікава?), як партійні низи взялися виправляти цю несправедливість. В рекламі Адсенс почали зявлятися тонни оголощень, що ведуть на статті, які мають дискредитувати  ЄвроМайдан , очорнити його прихильників, залякати тих, хто ще не визначився.

Цілий тиждень, з ночі неділі на понеділок до сьогоднішнього вечора, я то вдень, то вночі був на Євромайдані. Починаючи з півсотні чоловік, що мерзли під дощем, без інтернету, електрики, мікрофону, в тісному колі спілкуючись з Русланою, з співом і танцями щоб зігрітися, й закінчуючи багатотисячним мітингом з лідерами опозиції, яких таки вирішили пустити до мікрофона. І мені боляче, коли кажуть що нас злили, горлають "фу" й "що робити" на адекватні плани дій. Я не за те боровся - те чого я прагнув, я досяг.