Очевидець

Коли я вчергове натрапив на фото патріотично оформленого місця(а саме лавка) з купою сміття і саркастичним коментарем щодо українського патріотизму, я психанув і вказав що автор таке ж бидло, як і ті, хто розкидає сміття, маючи смітник поряд, якщо він не прибрав сміття, а лише сфотографував. Ось цей конкретний випадок. Мені запропонували піти й самому прибрати. Я уточнив місце, пішов і прибрав ту лавку. Заодно і зняв відео, як варто чинити, коли ти бачиш сміття на патріотичній лавочці, непатріотичній лавочці, в парку чи ти бачиш щось інше, що муляє тобі око. Ось воно. Саме так треба чинити. Ти можеш викласти фото срачу, щоб присоромити бидло, що розкидає сміття, але і прибери його. Можеш просто прибрати, без фото і піару. Але фотографувати, викладати мовляв, дивіться які рагулі, але при цьому не прибирати може лише мегарагуль, тупориле бидло. І це стосується не лише сміття. Це стосується і коррупції, бездіяльності чиновників, тощо. Відвикайте від совку, звикайте до свободи. А св

Ніколи раніше не святкував Хелловіну. Не так щоб із принципу, мовляв не святкую неукраїнські свята - просто не було часу, а то й просто було лінь. Але цього року я вперше прийняв участь у масовому подурінню, що називається Halloween...   Почалося з того що ми (наша група) прийшли на пари раніше й розмалювалися. Персонажа на фото вище малював я. Мене ж малювала Яна (одногрупниця), хоча я потім все ж додав кілька своїх штрихів. Ось наприклад фото з матаналізу: Також з нами фотографувалися й КПІшники з інших груп, здебільшого гарненькі дівчатка: А цього теж я малював) Наш профорг): Викладачі звичайно були трохи здивовані, але з розумінням віднеслися до цього прояву нашого колективного розуму)) Хто з нашої групи читає - той розуміє справжній сенс поняття колективний розум) Та й декан, побачивши нас в коридорі, тільки посміхнувся, сказавши "От порозмальовувались, чортяки")) Після пар ми домовилися йти в "Gallery". Хоча в мене й був заброньований б

Останнім часом все частіше зламують аккаунти Вконтакті й інших соцмережах. Мене ця лиха година минала стороною до пори до часу. Але сьогодні я знову став споглядачем зламаного аккаунту і ледве не втратив свій. Але зараз все по порядку. Сьогодні отримав повідомлення Вконтакті: Спочатку я про віруси не подумав, тому що ця людина живе в одному зі мною гуртожитку. Перейшовши за посиланям, я побачив наступне: Сказати що я прифігів - начого не сказати. Це ж яке відео зі мною таке обговорення зібрало, ще й на +100500?!!! Наче останнім часом не бухав і не тормозив. Перше бажання - глянути що там. Але тут я й згадав про кражі аккаунтів Вконтакті. Тим паче в списку тих хто коментував були й ті, хто вконтакт не заходив більше року, російські коментарі українських націоналістів (Руслана Андрійка багато хто знає й за межами Свободи) та дивні формулювання коментарів інших людей теж наштовхували на думку, що це підстава. Розгледівши, що всього коментарів 27, я спробував переглянути решту.

Вчора, 21 вересня відбулась посвята першокурсників в 14 гуртожитку студмістечка КПІ. Це надто неординарна подія, щоб залишати її без уваги, тож поділюся враженнями, і навіть деякими відеофактами)) Почалося все біля самого гуртожитку, де першокурсників посвячували матаналізом та годували перченою кашею і солоним компотом з яблук. Потім всі першокурсники 14 гуртожитку разом вирушили святкувати до клубу "Соррі, бабушка", де відбувалась вечірка в стилі "Стиляги" - всі були одягнені в дусі того самого фільму, грала пречудова музика, яка потім змінилась на драм та дабстеп. Крім того був конкурс на кращий номер між жителями 5 поверхів, це була реальна битва креативів. Але найкращими були номери 3 і 5 (нашого) поверхів. Але перемогли виконавці 3 поверху - хоч наш виступ зібрав у кілька разів більше оплесків і захвату, за них віддала вирішальний голос соцпрацівник, до того ж  вони скопіастили танеці і пісню з фільму, тобто  їх виступ був у дусі вечірки. Наш же виступ

Саме зараз я повинен вчити хімію, яку я не дуже памятаю, тому що завтра лабораторна. Протокол лабораторної я склав, але ще є домашнє. Його я зроблю після написання цієї замітки)) В ритм студентського життя я майже втягнувся, встигаю майже все що потрібно, навіть більше. Зокрема 15 вересня відбувся квест по студмістечку КПІ, де змагались між собою збірні гуртжитків. Я зіграв не останню роль в тому, що наш 14-тий гуртожиток посів І місце. На пам'ять залишилась медалька з номером “1”, пачка презирвативів, 2 ред-були та фото з дипломом і кубком. Ще був абонемент на день каткння на роллердромі та дисконтка в дрім таун — але в мене цих дисконток і так достобіса, а абонемент на одну персону мені теж не особливо необхідний — тож цим добром я поділився)) На даний момент я допив ред-булл, тож залишилась тільки медалька. Хочу зібрати їх побільше з наступних змагань))) Також 14 я мав приймати участь у внутрішньофакультетському чемпіонаті з мініфутболу — але гру пе

Субота. Сьогодні більшість українських студентів спатимуть допізна. Але не я. У мене завтра пари. Зокрема перша, яка починається о 8:30. Навчання не надто легке. Навіть місцями надто важке. Хоча звикав і не до такого. Тож, якщо не відрахують на першому курсі, то все буде ОК. Останнім часом нема часу проводити стільки в твіттері й і-неті загалом, як раніше. Навчання, нове спілкування, купа проблем... Реально ні на що інше не вистачає часу. В групі помалу здружуємся, дівчат тільки дві. До речі, щодо дівчат... Є певні думки, якщо буде час — втілю їх у життя. В кімнаті гуртожитку хлопці непогані, але якось всі мовчать, між собою майже не спілкуються. Я уявляв сусідські відносини інакше. Хоча пофіг. Я там все одно рідко. Хоча одна біда — вони занадто рано лягають спати (до півночі) й пізно прокидаються (не раніше семи годин ранку). Меі, що звик добиратись додому після півночі й прокидатись годині о шостій, а то й кілька діб не спати, трохи напряжно. Ц і к а в о ? Збер

Сьогодні я повернувся в Київ. Хоча й встав зараня, але автобус спізнився, тож майже годину мерз на автостанції. Осінь, нах( В автобусі зустрів колишнього одногрупника - працює охоронцем, півмісяця на вахті, половину вдома. Знайома, колишній президент школи, теж була в тому автобусі - одружена, на останніх місяцях вагітності. Якось так, всі вже всілись, а я лише починаю навчання. Щоб потім працювати охоронцем?.. Сам не знаю, навіщо йду. Щоб було. В господарстві лиш хвороба не потрібна, а диплом згодиться. Котяки згрібати наприклад. //саме зараз сусід по кімнаті слухає "Чумачечую весну" Поселення в общагу - це було щось з чимось. Розповідати в подробицях - не хочу знов псувати собі настрій. Виділю лише медсестру сусідньої поліклініки. Реальне уйобіще. Так як врешті-решт заселився я пізно, то настрою, та й часу знайомитись особливо не було. З семисот вранішніх гривень лишилось ледве півтори сотні. Й ще за общагу доплатити треба 640. Одним словом я в шоці. На завтр