Очевидець

Ще зі шкільних часів я пишався своєю силою волі. Якщо мені потрібно було - я міг не спати, а вчити предмет. Наприкінці школи я почав палити - цим я відрізнявся від інших - але після дев’ятого, коли палити почали всі - я навпаки кинув. Прагнучи бути відмінним від більшості, я гартував свою силу волі. Потім це мені не один раз знадобилось. Чи в ситуаціях, коли моє серце стискав жах, але я бився з озброєною гопотою; чи коли життя навалювало грандіозну купу неприємностей і здавалось опустити руки і здатись - єдино правильне рішення - але наперекір долі та законам людської витривалості я вигрібався з попандосів; а коли здавалось, що чорна смуга пішла не поперек, а вздовж життя - все ж не опускав руки, а шукав способів змінити ситуацію, памятаючи свій закон життя - "Поки борешся - ти переможець, а хто здався - той уже програв". Дуже багато чому я завдячую своїй силі волі. Але ще більше я потерпів через свою дурість. Але зараз, коли я вчергове кардинально змінюю своє майбутнє, мо

Останнім часом все частіше зламують аккаунти Вконтакті й інших соцмережах. Мене ця лиха година минала стороною до пори до часу. Але сьогодні я знову став споглядачем зламаного аккаунту і ледве не втратив свій. Але зараз все по порядку. Сьогодні отримав повідомлення Вконтакті: Спочатку я про віруси не подумав, тому що ця людина живе в одному зі мною гуртожитку. Перейшовши за посиланям, я побачив наступне: Сказати що я прифігів - начого не сказати. Це ж яке відео зі мною таке обговорення зібрало, ще й на +100500?!!! Наче останнім часом не бухав і не тормозив. Перше бажання - глянути що там. Але тут я й згадав про кражі аккаунтів Вконтакті. Тим паче в списку тих хто коментував були й ті, хто вконтакт не заходив більше року, російські коментарі українських націоналістів (Руслана Андрійка багато хто знає й за межами Свободи) та дивні формулювання коментарів інших людей теж наштовхували на думку, що це підстава. Розгледівши, що всього коментарів 27, я спробував переглянути решту.

Для чого людині сон? Навіщо витрачати третину свого життя на безглузде валяння в ліжку, коли навколо стільки невиконаних і незавершених справ? Як можна спокійно лежати й сопіти, поки поряд відбувається стільки цікавих та унікальних речей? Хіба мало жалю з того, що життя занадто коротке, а в людини лише одне тіло? Навіщо людині сон? Коли я лягаю спати, мені страшно. Ні, не тому що я боюсь нічних кошмарів. І не боюсь померти під час сну. Про смерть я взагалі окрему замітку напишу. Мені страшно витрачати дорогоцінний час, знаючи, що мені його ніхто не поверне. Цей час я міг би витратити на якесь корисне для себе чи інших заняття. Міг би просто стирчати перед монітором дивлячись відеоприколи чи слухати улюблену музику граючи в якусь захопливу гру. Міг би десь тусити з друзями. Міг би працювати у нічну зміну. Міг би доробити справи, які не встиг за день. Міг би просто читати корисну книжку. Та що завгодно міг би! Але я змушений щовечора лягати, заплющувати очі і пхати коту під хвіст тре

Понеділок... Минулий тиждень занудним важко назвати. Стільки всього... Хоча нічого незвичайного не було, але все таки він відрізнявся від попередніх тижнів навчання. Почну з понеділка... Понеділок почався як завжди. Пари, закінчення, позичив грошей щоб віддати за витрачені матеріали хірургу, пішов на перевязку (не в курсі що мені пришивали шматок пальця? Читайте про це в трешовій замітці " Ура! Мені пришили палець !" :) ), таки нікому не впарив свого флаєра, тож вирішив що піду на "День першокурсника ІХФ" в нічний клуб GALLERY. Була проблема з грошима, але я її вирішив після приходу в клуб. Наша група розмістилась за столиком, зібрали разом депозит на замовленя столику й розпочали п’янку. Зауважу, що ми ще перед входом розважилися REVO, тож ті 2 коктейлики що я замовив пішли на ура. Здається то були Осама бен Ладен і ще якийсь, смаком дуже схожий на 3-зірковий Шустов. Потім докупляли лише пиво. Староста агітувала залишитись наніч, мовляв щороку наша група відрив

В п’ятницю 25 вересня почалась меготрешна історійка з моїм відрізаним пальцем Як так сталось? - спитаєте Ви. Просто. Як звичайний собі студент, після пар в п’ятницю я затіяв звичайне собі прання. З цією метою рушив до умивальників ?кімната де всі перуть, сушать, миють руки, чистять зуби, голяться. Хоча ні, вже не голяться. Дзеркала нема. Саме тоді коли нікого крім мене не було, а я прав на підвіконнику, я почув шурхіт збоку. За долю секунди встиг помітити, шо це помаленько сунеться дзеркало (приклеєне! на липучки у вологому приміщенні! не на гвинтах!). Блискавично потягнувся до стіни, щоб притиснути його, але воно падла прискорилося і я тільки ляпнув рукою по стирчащих догори осколках. Бризнула кров. Глянувши на руку, я побачив як з середнього пальця звисає подушечка, а після того як промив розгледів і мясце.) Кісток не зачепило. Згаряча вирішив що воно не приживеться, і щоб не було запалення, вирішив його відрізати. Поряд з умивальниками живуть мої знайомі, тож до них зайшов по н