Очевидець

Гуф... Ніколи не любив російського репу... Коли був російським патріотом (пстєц, уявіть! а українською я всього 4 роки розмовляю, а російську вже забув... пишу норм, але розмовляю з таким дічайшим акцентом, як... усі кієвляни) то слухав рок... Потім, коли став українським націоналістом - український рок. Ну і так - всі нормальні українські пісні (й реп теж) а останнім часом і дабстеп. А тепер... Моє життя ніколи не було легким. І я ніколи не заздрив. Чесно. Я навіть не можу уявити як це - ну є в людини щось більше ніж маєш ти - так бери приклад для того щоб його перевершити. А ні чомусь зляться. Я звик, що щоб отримати те, що іншим здебільшого падає нахаляву, мені треба було видирати, наче з граніту, здираючи кості в кров. Й тепер, всім навкруг падає халява - а я б’юсь о стіну, намагаючись отримати хоча б те що заслуговую... Все як завжди... Але як нервують ті, кому падає все просто з неба, коли вони починають нести хуйню - наче все норм, ну й що я розумніший та наполегливіший -

Нещодавно вирішив перекласти на українську побільше новорічних анекдотів та гумору й розмістити на окремому блозі. Саме якраз був завалявся закинутий ще з літа Український гумор з кількома гумористичними замітками. На даний момент там найповніша і найзручніша для читання колекція новорічних анекдотів українською. Але враховуючи популярність фотожаб на цьогорішню головну "йолку" країни, присвятив підбірці фотожаб окрему замітку, в якій зібрав біля 30 картинок. Київська йолка 2012 - повна збірка найкращих фотоприколів - 1 Ефект, м’яко кажучи мене приголомшив. За 50 годин після розміщення замітки сайт відвідало більше 3000 унікальних відвідувачів. На жаль тільки під кінець другого дня я здогадався в кінці замітки написати пропозицію поділитися заміткою з своїми друзями - і тільки за вечір посилання з’явилося на півдесятку форумів. А якби воно було з самого початку? Взагалі я здивований не сплеском відвідуваності, з ними я стикався й раніше (зокрема 500 уніків за

Ніколи раніше не святкував Хелловіну. Не так щоб із принципу, мовляв не святкую неукраїнські свята - просто не було часу, а то й просто було лінь. Але цього року я вперше прийняв участь у масовому подурінню, що називається Halloween...   Почалося з того що ми (наша група) прийшли на пари раніше й розмалювалися. Персонажа на фото вище малював я. Мене ж малювала Яна (одногрупниця), хоча я потім все ж додав кілька своїх штрихів. Ось наприклад фото з матаналізу: Також з нами фотографувалися й КПІшники з інших груп, здебільшого гарненькі дівчатка: А цього теж я малював) Наш профорг): Викладачі звичайно були трохи здивовані, але з розумінням віднеслися до цього прояву нашого колективного розуму)) Хто з нашої групи читає - той розуміє справжній сенс поняття колективний розум) Та й декан, побачивши нас в коридорі, тільки посміхнувся, сказавши "От порозмальовувались, чортяки")) Після пар ми домовилися йти в "Gallery". Хоча в мене й був заброньований б

Ще зі шкільних часів я пишався своєю силою волі. Якщо мені потрібно було - я міг не спати, а вчити предмет. Наприкінці школи я почав палити - цим я відрізнявся від інших - але після дев’ятого, коли палити почали всі - я навпаки кинув. Прагнучи бути відмінним від більшості, я гартував свою силу волі. Потім це мені не один раз знадобилось. Чи в ситуаціях, коли моє серце стискав жах, але я бився з озброєною гопотою; чи коли життя навалювало грандіозну купу неприємностей і здавалось опустити руки і здатись - єдино правильне рішення - але наперекір долі та законам людської витривалості я вигрібався з попандосів; а коли здавалось, що чорна смуга пішла не поперек, а вздовж життя - все ж не опускав руки, а шукав способів змінити ситуацію, памятаючи свій закон життя - "Поки борешся - ти переможець, а хто здався - той уже програв". Дуже багато чому я завдячую своїй силі волі. Але ще більше я потерпів через свою дурість. Але зараз, коли я вчергове кардинально змінюю своє майбутнє, мо

Останнім часом все частіше зламують аккаунти Вконтакті й інших соцмережах. Мене ця лиха година минала стороною до пори до часу. Але сьогодні я знову став споглядачем зламаного аккаунту і ледве не втратив свій. Але зараз все по порядку. Сьогодні отримав повідомлення Вконтакті: Спочатку я про віруси не подумав, тому що ця людина живе в одному зі мною гуртожитку. Перейшовши за посиланям, я побачив наступне: Сказати що я прифігів - начого не сказати. Це ж яке відео зі мною таке обговорення зібрало, ще й на +100500?!!! Наче останнім часом не бухав і не тормозив. Перше бажання - глянути що там. Але тут я й згадав про кражі аккаунтів Вконтакті. Тим паче в списку тих хто коментував були й ті, хто вконтакт не заходив більше року, російські коментарі українських націоналістів (Руслана Андрійка багато хто знає й за межами Свободи) та дивні формулювання коментарів інших людей теж наштовхували на думку, що це підстава. Розгледівши, що всього коментарів 27, я спробував переглянути решту.

Для чого людині сон? Навіщо витрачати третину свого життя на безглузде валяння в ліжку, коли навколо стільки невиконаних і незавершених справ? Як можна спокійно лежати й сопіти, поки поряд відбувається стільки цікавих та унікальних речей? Хіба мало жалю з того, що життя занадто коротке, а в людини лише одне тіло? Навіщо людині сон? Коли я лягаю спати, мені страшно. Ні, не тому що я боюсь нічних кошмарів. І не боюсь померти під час сну. Про смерть я взагалі окрему замітку напишу. Мені страшно витрачати дорогоцінний час, знаючи, що мені його ніхто не поверне. Цей час я міг би витратити на якесь корисне для себе чи інших заняття. Міг би просто стирчати перед монітором дивлячись відеоприколи чи слухати улюблену музику граючи в якусь захопливу гру. Міг би десь тусити з друзями. Міг би працювати у нічну зміну. Міг би доробити справи, які не встиг за день. Міг би просто читати корисну книжку. Та що завгодно міг би! Але я змушений щовечора лягати, заплющувати очі і пхати коту під хвіст тре

Понеділок... Минулий тиждень занудним важко назвати. Стільки всього... Хоча нічого незвичайного не було, але все таки він відрізнявся від попередніх тижнів навчання. Почну з понеділка... Понеділок почався як завжди. Пари, закінчення, позичив грошей щоб віддати за витрачені матеріали хірургу, пішов на перевязку (не в курсі що мені пришивали шматок пальця? Читайте про це в трешовій замітці " Ура! Мені пришили палець !" :) ), таки нікому не впарив свого флаєра, тож вирішив що піду на "День першокурсника ІХФ" в нічний клуб GALLERY. Була проблема з грошима, але я її вирішив після приходу в клуб. Наша група розмістилась за столиком, зібрали разом депозит на замовленя столику й розпочали п’янку. Зауважу, що ми ще перед входом розважилися REVO, тож ті 2 коктейлики що я замовив пішли на ура. Здається то були Осама бен Ладен і ще якийсь, смаком дуже схожий на 3-зірковий Шустов. Потім докупляли лише пиво. Староста агітувала залишитись наніч, мовляв щороку наша група відрив

В п’ятницю 25 вересня почалась меготрешна історійка з моїм відрізаним пальцем Як так сталось? - спитаєте Ви. Просто. Як звичайний собі студент, після пар в п’ятницю я затіяв звичайне собі прання. З цією метою рушив до умивальників ?кімната де всі перуть, сушать, миють руки, чистять зуби, голяться. Хоча ні, вже не голяться. Дзеркала нема. Саме тоді коли нікого крім мене не було, а я прав на підвіконнику, я почув шурхіт збоку. За долю секунди встиг помітити, шо це помаленько сунеться дзеркало (приклеєне! на липучки у вологому приміщенні! не на гвинтах!). Блискавично потягнувся до стіни, щоб притиснути його, але воно падла прискорилося і я тільки ляпнув рукою по стирчащих догори осколках. Бризнула кров. Глянувши на руку, я побачив як з середнього пальця звисає подушечка, а після того як промив розгледів і мясце.) Кісток не зачепило. Згаряча вирішив що воно не приживеться, і щоб не було запалення, вирішив його відрізати. Поряд з умивальниками живуть мої знайомі, тож до них зайшов по н

Вчора, 21 вересня відбулась посвята першокурсників в 14 гуртожитку студмістечка КПІ. Це надто неординарна подія, щоб залишати її без уваги, тож поділюся враженнями, і навіть деякими відеофактами)) Почалося все біля самого гуртожитку, де першокурсників посвячували матаналізом та годували перченою кашею і солоним компотом з яблук. Потім всі першокурсники 14 гуртожитку разом вирушили святкувати до клубу "Соррі, бабушка", де відбувалась вечірка в стилі "Стиляги" - всі були одягнені в дусі того самого фільму, грала пречудова музика, яка потім змінилась на драм та дабстеп. Крім того був конкурс на кращий номер між жителями 5 поверхів, це була реальна битва креативів. Але найкращими були номери 3 і 5 (нашого) поверхів. Але перемогли виконавці 3 поверху - хоч наш виступ зібрав у кілька разів більше оплесків і захвату, за них віддала вирішальний голос соцпрацівник, до того ж  вони скопіастили танеці і пісню з фільму, тобто  їх виступ був у дусі вечірки. Наш же виступ

Я в ахуї. Я просто в шоці. Коли я тусувався на Оболоні, то звик що всюди є вайфай - достатньо максимум півкілометра пройтись. Чи в Макдоналдс, чи в Метрополіс, чи ще кудись - всюди були місця де можна було просто прийти, сісти і отримати якісний доступ до інтернету, місцями навіть з можливістю підключити ноут до розетки. Коли я там вже не проводив стільки часу, але мені потрібно було чогось накачати чи навпаки завантажити в Інтернет, я приїзжав туди, найчастіше в Метрополіс, і зі зручністю робив те, що мені треба. Але сьогодні я потрапив у ситуацію, коли терміново потрібен був доступ до інтернету, а в кишені нема грошей навіть на проїзд в метро (добратись до Оболоні з КПІ). Я, звикши, що у ТЦ є вільний вайфай (вільний - це той, яким можна скористатись нічого не купуючи і ні кого не просячи - не плутати з просто безпарольним доступом), вирушив до найближчого ТЦ - "Більшовик". Проблукавши хвилин 20 кількома поферхами в пошуках безпарольного вайфаю, розпитавши персонал я зро

Саме зараз я повинен вчити хімію, яку я не дуже памятаю, тому що завтра лабораторна. Протокол лабораторної я склав, але ще є домашнє. Його я зроблю після написання цієї замітки)) В ритм студентського життя я майже втягнувся, встигаю майже все що потрібно, навіть більше. Зокрема 15 вересня відбувся квест по студмістечку КПІ, де змагались між собою збірні гуртжитків. Я зіграв не останню роль в тому, що наш 14-тий гуртожиток посів І місце. На пам'ять залишилась медалька з номером “1”, пачка презирвативів, 2 ред-були та фото з дипломом і кубком. Ще був абонемент на день каткння на роллердромі та дисконтка в дрім таун — але в мене цих дисконток і так достобіса, а абонемент на одну персону мені теж не особливо необхідний — тож цим добром я поділився)) На даний момент я допив ред-булл, тож залишилась тільки медалька. Хочу зібрати їх побільше з наступних змагань))) Також 14 я мав приймати участь у внутрішньофакультетському чемпіонаті з мініфутболу — але гру пе

Сьогодні неділя. Останнім часом часу не вистачає навіть на твіттер :)), не те що сюди писати. Дуже напружене навчання - і це лише початок. Тож у вихідний вирішив відпочити трохи від навчання й людей. Спочатку поїхав у Києво-Печерську Лавру, відвідав Ближні й Дальні печери (в останніх доречі вперше за 3-4 роки). Вийшовши з Лаври вирішив поцікавитись ціною входу на виставку в Мистецький Арсенал "НезалежнIndependent", баннер якої побачив ще по дорозі в Лавру. Доречі, Мистецький Арсенал обвалюється знадвору, про що попереджає червона стрічка та відповідні таблички. Як виявилось, ціна входу - 30 гривень, а для студентів - 10. Тож я вперше в житті отримав якийсь зиск від вищої освіти))) Переказувати весь зміст виставки - надто багато часу, ще більше ніж якби її відвідати самому, що Вам і раджу. Скажу лише що виставка гарна, мені сподобалось. Бажано відвідати або самому або з коханою людиною - натовп не дозволить вникнути в суть інсталяцій та картин. Є й відеотвори. Залів три

Субота. Сьогодні більшість українських студентів спатимуть допізна. Але не я. У мене завтра пари. Зокрема перша, яка починається о 8:30. Навчання не надто легке. Навіть місцями надто важке. Хоча звикав і не до такого. Тож, якщо не відрахують на першому курсі, то все буде ОК. Останнім часом нема часу проводити стільки в твіттері й і-неті загалом, як раніше. Навчання, нове спілкування, купа проблем... Реально ні на що інше не вистачає часу. В групі помалу здружуємся, дівчат тільки дві. До речі, щодо дівчат... Є певні думки, якщо буде час — втілю їх у життя. В кімнаті гуртожитку хлопці непогані, але якось всі мовчать, між собою майже не спілкуються. Я уявляв сусідські відносини інакше. Хоча пофіг. Я там все одно рідко. Хоча одна біда — вони занадто рано лягають спати (до півночі) й пізно прокидаються (не раніше семи годин ранку). Меі, що звик добиратись додому після півночі й прокидатись годині о шостій, а то й кілька діб не спати, трохи напряжно. Ц і к а в о ? Збер

Сьогодні я повернувся в Київ. Хоча й встав зараня, але автобус спізнився, тож майже годину мерз на автостанції. Осінь, нах( В автобусі зустрів колишнього одногрупника - працює охоронцем, півмісяця на вахті, половину вдома. Знайома, колишній президент школи, теж була в тому автобусі - одружена, на останніх місяцях вагітності. Якось так, всі вже всілись, а я лише починаю навчання. Щоб потім працювати охоронцем?.. Сам не знаю, навіщо йду. Щоб було. В господарстві лиш хвороба не потрібна, а диплом згодиться. Котяки згрібати наприклад. //саме зараз сусід по кімнаті слухає "Чумачечую весну" Поселення в общагу - це було щось з чимось. Розповідати в подробицях - не хочу знов псувати собі настрій. Виділю лише медсестру сусідньої поліклініки. Реальне уйобіще. Так як врешті-решт заселився я пізно, то настрою, та й часу знайомитись особливо не було. З семисот вранішніх гривень лишилось ледве півтори сотні. Й ще за общагу доплатити треба 640. Одним словом я в шоці. На завтр

Взагалі-то дивлюсь усі фільми які йдуть в кіноткатрах, але оце ось тепер збрався написати огляд-враження. До речі, один з небагатьох фільмів, що я переглянув не в перший тиждень показу... Тож щойно переглянув "Ковбої проти прибульців", а так як я без бухла фільми в кінотеатрах не дивлюсь, а дивлюсь я фільми тільки в "Лінії кіно" (кінотеатрі), то приблизну степінь забуханості, особливо після сходин КБМ + банка РЕВО в кінотеатрі уявити Вам неважко - то скажу, що фільм нормальний. Звісно, у моєму житті круговерть екшенів така, що голівудські триллери здаються водичкою з-під крану, але переглянутий мною фільм можуть переглянути без шкоди для психічного здоров`я всі любителі Термінатора та інщих фантастик. З трейлера в принципі все зрозуміло, хіба що сюжет нагадує марево Даші Донцової (навіть Шерлоку таке в кошмарі не приснилось би), та все ж сюжет радує приблизним врахуванням законів фізики, зате повнім наплювательством на біологію та логіку представників нашої р

Сьогодні мав можливість відпочити в КБМ  (Клуб Брутальних Мужиків). Чому я тусив на тусі КБМ, а не якомусь фесті чи просто з друзями? Бо нах кінець літа, друзі дружно по своїх областях копають картошку, фести мені якісь однохуйственні, єдине що жалію - не взяв участь у сплаві по Дністру, організованого свободівцями (о да, я какашка, Ви правильно подумали)). Тому я вирішив поматюкатись у компанії таких же похреністів, як сам, тим паче вони в Києві. Спочатку було так, що можна було настрій учасників охарактеризувати двома словами - пічальниє гамнягі. Але після того, як ми пройшлися пішки (!) з Хрещатика до Контрактової площі, а потім на гору Хоревицю (мої ноги досі матюкають ті жахливі безкінечні сходи), де ми знайшли якесь капище, де принесли в жертву Вагіні та Сосущому Роту дві пляшки з-під пива за допомогою надувної сексі-бебі, настрій таки покращився. Разом з гумовою курвою нас було 25, хлопців 18-20. Ми зіграли в суміщ регбі, бейсболу, волейболу та "Дожени, якщо змо