Очевидець

Чому я не расист? Чому тих, хто називає себе українськими расистами вважаю за недоумків? Відповідь проста: расистами й нацистами можуть себе називати лише представники імперських нації, що пригнічували та знищували інші нації та раси. Саме тому такий популярний нацизм в РФ, саме тому навіть упослідженний бомж вважає себе вищим в статусі за будь-якого успішного українця, фінна чи поляка. Він (бомж, мєнт, вантажник, прибиральниця, проститутка), вважає себе апріорі расово та цивілізаційно вищим за інших, а в тому що він не займає бажане місце - винні жидомасони(наслідки шизи руссо-націсто), жидобандерівці(плід хворої фантазії комуністів) та весь світ, який несправедливо диктує свої адекватні умови й не бажає підкорятися російському алкоголіку. В цей же час в українців навпаки комплекс меншовартості, більшість вважає що справді вони недостойні мати свою державу, хилячись то на захід то на схід, всіляко уникаючи логіки та відповідальності за себе і своє майбутнє. Саме тому я хочу порадити

Майже півтори місяці тому подружжя привладних моральних уродів вчинило замах на вбивство девятирічної дитини на очах у матері й батька інваліда-чорнобильця. Вбивали дитину серед білого дня, а батькам ще й погрожували, що "приїдуть мєнти і їх ще й посадять за напад/наклеп на поважних членів суспільства, державних посадовців". Особисто вперше почув про це з замітки  «Лозінських» з Коростеня треба негайно покарати!   і як будь-яка людина не зміг залишитися байдужим. Якщо раніше посадовці, їхні виплодки й шльондри чавили людей на переходах чи били в громадських місцях, то тепер пасивне суспільство дочекалося, що тепер можновладці вбивають їх дітей у них на очах, не даючи ніякої змоги для захисту. Щоб більше дізнатися про божевілля спянілих від влади нащадків Ірода - перегляньте відео. Але приготуйте хустинку, щоб втирати сльози - крім хіба випадку що вас життя кидало не менше, ніж йобнута сука Рудзика кидала бідолашну дитину з висоти зросту дорослої людини голівкою об асфальт

Особисто я не знаю в реалі таких людей, які б не читали оголошення, а саме головне - коментарі до оголошення про продаж ВАЗ 2106 1983 року за  2.100 $  з пробігом 30.000 км. Хоча головний атрибут оголошення - реальний пацан з наколками, машина теж доставляє своїм чисто єнакієвським тюнінгом, що недалеко втік від челябінського. Так, автомобіль продається в Єнакієво, тобто автопродавця можно назвати сусідом теперішнього презика нашої багатостраждальної країни. Оголошення знаходиться за адресою  http://avtobazar.infocar.ua/car/doneckaya-oblast/enakievo/vaz/2106/sedan-1983-199466.html  , пропоную  кілька коментарів (там їх як мінімум більше тисячі-двох): Костян : Опа, Шурец, давно откинулся, братан? ЗЫ. А чо за музыка "Пионер"? Шо ваще поют? Чо не Круг или Шуфик? Ваван : Четко братуха! Пацаны, отличный аппарат, в багажник 5 ящиков пива входит, а в бардачок пол кило семак, налетайте) Леха  тачка реальная! чоткая! а зеркала внатури нах ненужны! двери без ручек это огонь

Можливо після цієї замітки на мене подадуть в суд за наклеп - але мені якось похуй - тому що якщо на мене подасть в суд "газета" Сегодня - в мене одразу зявиться зо два десятки найкращих адвокатів від опозиції на безоплатній основі. Колись, ще в першій половині 2008 року, я часто купував цю газету. Мені, як приїзжому з півдня України (на той момент ще російськомовному) публікації здавались в міру адекватними (все таки газета, а газетам вірять тільки ідіоти). Хоча недавно випадково натрапив на екземпляр тиражу тих часів - зауважу він дуже відрізняється якістю та адекватністю від поточних випусків. Також зауважу, що 2007-2008 роки були найкращими у моєму житті - тож яким би романтиком (а не політиком) не був Ющ тоді, його президентство я згадуватиму з тією ж ностальгією, з якою колишні партфункціонери й КГБісти згадують СРСР. Але після кризи риторика та "редакційна політика" Сегодня змінилася. Вона стала критикувати не просто Юща, а все, що могло зватися українським

Близько шостої години вечора мені прийшло повідомлення про прийняття закону про російську мову з закликом до мобілізації. Робочий день саме закінчувався, тож я планував поїхати в центр, щоб уточнити місце й розібратися, в чому полягає мобілізація. Ще до того, як я приїхав, прийшла друга половина смс з уточненням що збір відбувається біля Українського Дому. Тож вирушив саме туди, дорогою заскочивши в інтернет-кафе, щоб розібратися що ж все таки відбувається. На саму акцію я прибув, як кажуть саме вчасно - я встиг зустріти всіх своїх знайомих, поздороватись, поспілкуватись з усіма, - і тут беркут почав штурм. Ми їх відтіснили, хоч вони й застосовували проти нас газ (чесно, після цього головною моєю думкою було купити такий же балончик або витягнути його в мусора й застосувати проти них). Я пишаюся, що взяв участь у відбитті першої атаки злодіїв у погонах (так, саме злодіїв, на моїх очах сбушник хотів вкрасти телефон, що випав у когось з мітингувальників, й лише після принизливих мораль

Переглянув фільм "Літо. Однокласники. Любов." Фільм так собі, якби решту, що саме йшли, я не бачив - не пішов би туди. А так - оціню свої враження від перегляду сучасної тінейджерської американської комедійної мелодрами. Стосовно американців фільм не зруйнував і не підправив жодного стереотипу - і вони самі і їх діти надзвичайно тупі, розпусні й нетолерантні до представників інших націй, що яскраво виражено в епізодах їх відпочинку у Франції. Іноді вся душа вирувала від емоцій типу "ЯКОГО ХРЕНА?" щодо деяких ситуацій та питань. Загалом здалося що в головної героїні напрочуд розпусна сімейка - бабуся хіпі-алкоголічка, мати ехо девяностих, ще й планокурка, доця вся в маму, але частіше її ковбасить від суміші року й пісеньок а-ля Бібер. Всі курять бухають та іноді трахаються - але все це у них відбувається з нальотом романтики та вельми драматично. Облишу американську сімейку, закцентуюсь на самій тінейджерці, точніше на її внутрішньому світі, характері та мотива

Проблеми. Для когось можливо проблеми - це те, що інколи буває. Мене ж періоди без проблем трохи лякають. Тим, що після таких періодів настають просто піздєцові ситуації. І чим довший період без проблем - тим в більшій кількості глибших дуп я опинюсь після. Скажу чесно - я не зневажаю лузерів - я їм співчуваю та розумію. Не всім, звичайно, але тим що протягом життя не здаються, а таки намагаються йти вперед. Таких я навіть поважаю. Тому що я розумію - коли ти в 59 випадках із 60 бачиш маршрутку(трамвай, до речі, ходять раз в півгодини - максимум) що йдуть перед самим твоїм носом, коли б ти не вийшов; коли гроші з твого гаманця містичним (мабуть) способом зникають (при чому не всі, а тільки стільки, скільки ти планував витратити на якусь необхідну річ); коли тобі вже протягом 7 років не трапляється жодного виграшного білету в лотереях; коли все чого б ти всупереч долі не досягнув йде коту під хвіст - не покінчить життя самогубством чи не стане бомжом лише дуже сильна людина. А всяки

Черкну коротеньку замітку про те, що нервує мабуть усіх, хто користується громадським транспортом. А саме - про чоловіків-проституток.. Мене завжди цікавило - навіщо розкарячуватися? Якщо жінка сидить з роздвинутими ногами - то вона або сильно п'яна, або дуже сильно тебе хоче, або й те й інше разом. Але чому розкарячуватися мужикам, тим паче в громадському транспорті? Можна сказати, мовляв у них надто великі яйця, щоб тримати ноги нормально. Але судячи з власного досвіду, ні розмір члена, ні яєць на ширину роздвинутості ніг не впливає. Спитаєте - ну роздвигає мужик ноги - тобу то яке діло, навіть якщо він Іван Дулін? Велике діло. Тому що якщо він сидить на окремому стільці - то нехай хоч на шпагат сідає. Але якщо він займає півтора-два місця (особливо якщо ще й товстий), а на прохання подвинутися складає ноги максимум на десять сантиметрів - то інакше як підарасом я таку людину назвати не можу. Мабуть так і є. Всі такі мужики в позі проститутки просто чекають свого "Чорно

Мене муляло написати цю замітку ще на початку чемпіонату - але я вичікував, мабуть чекав моменту. Одразу поділюсь своїми симпатіями: я вболіваю звичайно за українців, шведів (вони прикольні, в них прапор схожої на наш кольорової гамми й вони настільки здружилися за час свого перебування в Україні з місцевими, що на всіх матчах, де грає Україна підтримують нас), росіян і поляків в однаковій мірі (і ті, і ті наші сусіди й вболівають за нас), а також підтримую збірну Німеччини - хоча хлопці й ледацюги, яких ще треба пошукати (як і я), але в них є неймовірне везіння. Не люблю португальців, іспанців та французів - занадто нахабно та фамілярно себе поводять на полі, й фани іхні далеко не няшечки. Хоча як футболісти, їх збірні заслуговують поваги. Не буду переказувати тут ігри та результати - їх і так всі бачили, також і не буду їх аналізувати - я не футбольний спец, тому мої думки суто субєктивні. Додам від себе, що перемога над Швецією не тільки згуртувала українців, а й змусила цікавитис

Черкну тут свої роздуми на тему "епідемія "пацанізму головного мозку"", що бум поширений наприкінці минулого тисячоліття й тепер знову починає набирати поширення. Зауважу, що я публікую свою субєктивну зааганжовану точку зору, і якщо замітка викликає у вас батхерт - сходіть в туалет, але не забудьте папір. Отже, головна думка - людина, що називає себе "пацаном" - психічно хвора за замовчанням. І не тому що "пацан на івриті (узбецькому, корейському, циганському - свій варіант) означає кастрат. Не  тому. Хоча, якщо такий факт й справді має місце - це для "пациків" не плюс. Просто позиціонування себе як "пацана", особливо як "нормального пацана" нівелює всі індивідаулістичні якості, роблячи людину лише однією бидлоособистістю із стада. Не дарма на зонах "бик" і "пацан" - майже одне і те ж. Крім того, якщо врахувати, що всі мусора вважають себе "нормальними пацаними" - це поняття взагалі набуває