Бачили в фейсбуці слово порохобот або зрадофіл? Може й Вас обізвали юлеботом чи зеботом? Чому незнайомі люди такі агресивні у відповідь на ваш допис? Хто вони і звідки? Давайте розберемося.
Відколи у багатьох українців з'явився доступ до інтернету, відтоді політичні суперечки поширилися з кухонь та маршруток на форуми, в коментарі, блог-платформи. Через деякий час інтернет, як інструмент, почали використовувати політичні сили, але сил штабних працівників партій ставало замало, з'явився запит на професійних маніпуляторів суспільною думкою. Ось як наприклад вирішували це питання у ВО "Батьківщина" в 2008 році.
Таких спеціалістів люб'язно запропонували комерційні піар-агентства. І так в українській політиці з'явилися перші "боти" - реальні люди зі справжнім або фейковим профілем та автоматизовані ботоферми. Пересічні користувачі їх називали юлеботами(за Тимошенко), ригоботами(за Партію Регіонів), після перемоги Порошенка оформилась спільноти порохоботів та зрадофілів(не мають чітко вираженого політичного лідера, головна тема - критика влади). Варто зауважити, що приставка -бот не вказує на 100% автоматизацію користувача, а швидше виступає як зневажливий тон до прихильників того, що стоїть в першій половині слова. Слово зрадобот не прижилося, зрадофіл само по собі являється образливим для тих, хто й так постійно переймається через всіляку "зраду. Більш детальна історія про кожен з таборів та його історію формування потребує окремого дослідження.
На відміну від Росії, де так званих кремлеботів вивели в окрему державну централізовану структуру, в Україні одну і ту ж кампанію можуть проводити різні піар-агентства(іноді одне агентство проводить кілька взаємно ворожих кампаній) паралельно з окремими блогерами та журналістами, яку підхоплюють пересічні політично зацікавлені громадяни. Це фактично унеможливлює процес законного журналістського розслідування фінансування від політика до конкретного "бота". Хоча іноді й можна наткнутися на сайтах фрілансерів оголошення про підробіток платним написанням коментарів і постів в соцмережах на політичну тематику, далі піар-агентства просунутись складно. Також на сайтах держзакупівель трапляються замовлення інформаційних послуг з просування певних меседжів.
ДП "Центр захисту інформаційного простору України" загалом уклало більше двохсот договорів на суму більше двохсот мільйонів гривень. Такі суспільно важливі теми, як на скріні нижче, можна замовляти відкрито. А от орієнтовані на конкретну політичну силу замовлення доводиться проводити через підставних спонсорів політсил або взагалі вчорну, як ми пам'ятаєм зі знайденого журналу готівкових видатків і надходжень Партії Регіонів.
Якщо останні чотири роки українські соцмережі були розділені на "зраду" і "перемогу", де головний акцент був на погані або хороші новини, незалежно від їх правдивості і масштабу, то перед виборами ці табори почали дробитися на табори прихильників того чи іншого кандидата. Поки найпотужнішими інтернет-арміями кандидатів є загартовані останніми роками порохоботи, намагаються відновити свою міць 2008-11 років юлеботи, і нові, не зовсім скоординовані зеботи(фанати Зеленського). У решти кандидатів або обмежуються силами партійного активу, або поки не вистачає фінансування, їх прихильники менш агресивні й помітні.
Найчисельнішими залишаються зрадофіли, більшість яких пересічні люди, розчаровані у топ-кандидатах. Хоча варто зауважити, що серед зрадофілів є і ті, кого можна охарактеризувати як продукт піар-агенств. Від більшості їх можна відрізнити за тезами, з яких випливає, що влада повинна змінитися якнайкривавіше, навіть якщо це приведе до знищення країни. Деякі пабліки з такими тезами (Ми патріоти України) адмініструються з окупованих територій та Росії. Пересічні ж зрадофіли прихильники більш демократичного тиску на владу, на кшталт вуличних акцій різного ступеню радикальності, але без занурення країни в хаос. Порошенко, навчений уроком непоступливого Януковича, часто повністю або частково задовольняє їх вимоги, хоча іноді виявляється принциповим, наприклад в питаннях корупції та феодалізації регіонів. Проте й тут він підсмачує гірку пігулку, наприклад безвізом або незалежною від Росії церквою.
Загалом на поточний момент український сегмент соцмереж надзвичайно токсичний. Починаючи з січня цього року будь яка людина з нейтральною позицією може бути атакована в коментарх, як от нещодавно розслідування Схем про бізнес Зеленського в Росії спровокував зеботів називати журналістів-розслідувачів порохоботами, в той же час як порохоботи часто звинувачували Схеми в роботі на Тимошенко, Зеленського, а то й на Кремль. Доволі популярним є такий інструмент тиску, як зневажливе перекручування призвіщ та імен, образливий фотошоп присутніх в інтернеті фото, погрози.
Така доля може спіткати і Вас, якщо в негативному ключі згадаєте ім'я котрогось з кандидатів. До Вас прийдуть в коментарі і звинуватять що ви ***бот і продались котромусь з кандидатів. Швидше за все це будуть працівники піар-агентств, бо саме вони шукають згадки про свого роботодавця, хоча це може бути хтось із друзів. Якщо це незнайома людина - то рекомендую одразу додавати в блекліст і не вступати в переписку. Інтернет поки не знає жодної людини яка б змінила думку після онлайн-дискусії, вони пишуть не для того, щоб переконати Вас, а щоб забезпечити присутність потрібної їм думки під дописом зі згадкою їх роботодавця. А внаслідок останніх змін в політиці соцмереж, вас можуть забанити за будь-яку, навіть нейтральну відповідь опоненту, мовчу вже про погрози. Пам'ятайте, ви можете написати одну скаргу, а працівник піар-агентства тисячі. І соцмережа вас забанить, про всяк випадок. Таке стається часто, не ведіться на провокації.
Вибори близько!
На відміну від Росії, де так званих кремлеботів вивели в окрему державну централізовану структуру, в Україні одну і ту ж кампанію можуть проводити різні піар-агентства(іноді одне агентство проводить кілька взаємно ворожих кампаній) паралельно з окремими блогерами та журналістами, яку підхоплюють пересічні політично зацікавлені громадяни. Це фактично унеможливлює процес законного журналістського розслідування фінансування від політика до конкретного "бота". Хоча іноді й можна наткнутися на сайтах фрілансерів оголошення про підробіток платним написанням коментарів і постів в соцмережах на політичну тематику, далі піар-агентства просунутись складно. Також на сайтах держзакупівель трапляються замовлення інформаційних послуг з просування певних меседжів.
Найчисельнішими залишаються зрадофіли, більшість яких пересічні люди, розчаровані у топ-кандидатах. Хоча варто зауважити, що серед зрадофілів є і ті, кого можна охарактеризувати як продукт піар-агенств. Від більшості їх можна відрізнити за тезами, з яких випливає, що влада повинна змінитися якнайкривавіше, навіть якщо це приведе до знищення країни. Деякі пабліки з такими тезами (Ми патріоти України) адмініструються з окупованих територій та Росії. Пересічні ж зрадофіли прихильники більш демократичного тиску на владу, на кшталт вуличних акцій різного ступеню радикальності, але без занурення країни в хаос. Порошенко, навчений уроком непоступливого Януковича, часто повністю або частково задовольняє їх вимоги, хоча іноді виявляється принциповим, наприклад в питаннях корупції та феодалізації регіонів. Проте й тут він підсмачує гірку пігулку, наприклад безвізом або незалежною від Росії церквою.
Загалом на поточний момент український сегмент соцмереж надзвичайно токсичний. Починаючи з січня цього року будь яка людина з нейтральною позицією може бути атакована в коментарх, як от нещодавно розслідування Схем про бізнес Зеленського в Росії спровокував зеботів називати журналістів-розслідувачів порохоботами, в той же час як порохоботи часто звинувачували Схеми в роботі на Тимошенко, Зеленського, а то й на Кремль. Доволі популярним є такий інструмент тиску, як зневажливе перекручування призвіщ та імен, образливий фотошоп присутніх в інтернеті фото, погрози.
Така доля може спіткати і Вас, якщо в негативному ключі згадаєте ім'я котрогось з кандидатів. До Вас прийдуть в коментарі і звинуватять що ви ***бот і продались котромусь з кандидатів. Швидше за все це будуть працівники піар-агентств, бо саме вони шукають згадки про свого роботодавця, хоча це може бути хтось із друзів. Якщо це незнайома людина - то рекомендую одразу додавати в блекліст і не вступати в переписку. Інтернет поки не знає жодної людини яка б змінила думку після онлайн-дискусії, вони пишуть не для того, щоб переконати Вас, а щоб забезпечити присутність потрібної їм думки під дописом зі згадкою їх роботодавця. А внаслідок останніх змін в політиці соцмереж, вас можуть забанити за будь-яку, навіть нейтральну відповідь опоненту, мовчу вже про погрози. Пам'ятайте, ви можете написати одну скаргу, а працівник піар-агентства тисячі. І соцмережа вас забанить, про всяк випадок. Таке стається часто, не ведіться на провокації.
Вибори близько!
Коментарі
Дописати коментар