Перейти до основного вмісту

Крим наш. Мусимо повторити?

Сімнадцятого березня соцмережі сколихнули фото нових декорацій на Майдані. Там чорним по жовто-блакитному було написано багато лозунгів, серед них - Крим наш, Судак наш, Сімферополь наш, мусимо повторити та сотні інших, вже остогидлих і забутих шаблонів російської пропаганди.
Спочатку більшість користувачів не повірила, мовляв ну не можуть же вони встановлювати там таку відверту шовіністичну російську вторсировину.

Розгорнулися дискусії. А враховуючи що там неподалік відбувалося ще й протистояння поліції і депутата Дерев'янка - то було прийнято рішення поїхати і перевірити на власні очі. Лозунги не фотошоп.




На Майдані було знайдено лише комунальників і ці самі конструкції з цими самими лозунгами. Варто зауважити, перед стеллою половину площі залишили вільною для відвідин, а на конструкції вже встановили гігантські динаміки.
Також не зміг пропустити те протистояння активістів мітингу за імпічмент, спланованого на 18.03, яких заблокувала поліція і їхню вантажівку з технікою для сцени.



Було озвучено версію що там бомба, в яку не вірили навіть самі поліціянти, що щільними колами оточили машину.


Але розвитку в протистоянні не планувалося, тому я вирішив повернутися додому.
Що ж було в голові тих, хто вирішив встановити вторинні шовіністичні гасла на Майдані? Може це такий грубий троллінг російських ватніків? Так він до них не дійде. Може це такий власний пропагандистський хід? То це навіть ще гірше. В неділю буде видно, що то і для чого.
Поки доїхав додому - стало відомо що автор цієї інсталяції швидше за все пропорошенківський митець Сергій Проскурня, який має сумнівну репутацію.
А поки нема часу пояснювати - мусимо повторювати за росіянами.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Посвята першокурсників в 14 гуртожитку студмістечка КПІ

Вчора, 21 вересня відбулась посвята першокурсників в 14 гуртожитку студмістечка КПІ. Це надто неординарна подія, щоб залишати її без уваги, тож поділюся враженнями, і навіть деякими відеофактами)) Почалося все біля самого гуртожитку, де першокурсників посвячували матаналізом та годували перченою кашею і солоним компотом з яблук. Потім всі першокурсники 14 гуртожитку разом вирушили святкувати до клубу "Соррі, бабушка", де відбувалась вечірка в стилі "Стиляги" - всі були одягнені в дусі того самого фільму, грала пречудова музика, яка потім змінилась на драм та дабстеп. Крім того був конкурс на кращий номер між жителями 5 поверхів, це була реальна битва креативів. Але найкращими були номери 3 і 5 (нашого) поверхів. Але перемогли виконавці 3 поверху - хоч наш виступ зібрав у кілька разів більше оплесків і захвату, за них віддала вирішальний голос соцпрацівник, до того ж  вони скопіастили танеці і пісню з фільму, тобто  їх виступ був у дусі вечірки. Наш же виступ

Що таке #ЄвроМайдан ? ЄвроМайдан - це коли...

ЄвроМайдан - це коли люди відстоюють не політика, а саме свої інтереси, майбутнє, ідею. ЄвроМайдан - це коли десятки тисяч людей знявши шапки й поклавши руку на серце, співають державний гімн на головній площі країни о четвертій ранку при -10 морозу з ліхтариками в руках. ЄвроМайдан - це коли ти впевнений у тому, хто поряд з тобою. ЄвроМайдан - це коли ти можеш запросто поспілкуватися з тим, з ким й не уявляв своєї розмови - від закарпатських будівельників й луганських шахтарів до журналістів національних телеканалів й депутатів Верховної Ради.

Я люблю, коли дощ...

Якщо у Вас чи будь-якої людини запитати, яка погода влітку найбільше подобається, що Ви відповісте? Впевнений, майже всі назвуть улюбленими сонячні, безхмарні дні. Але знайдуться й такі, кому більше до душі дивитись, як за вікном лиє дощ та спостерігати за салютними залпами блискавок та грому. Або люблять бродити теплою літньою зливою з парасолею чи й без неї. Я теж люблю. Якщо восени та ранньою весною за зливою краще спостерігати з укриття, наминаючи печиво з чаєм, то влітку, начіпивши лляні в'єтнамки, шорти-бриджі і кенгурушку з капюшоном та взявши парасолю краще всього прогулюватись зазвичай людними місцями, які в зливу перетворюються на заповідники тиші: лише шум дощу, ваші кроки та зрідка гул машин. Зрідка пробігають у своїх справах ті що з парасолями і ті, що без них, бо надіялись до останнього на спеку. Спеку я не люблю, хіба що як на пляжі. Вважаю, що краще змокнути, ніж підсмажитись. Але дощ це не тільки мокрі ноги та лавочки в парках. Дощ - це ще один привід, щоб розі