Очевидець

Гуф... Ніколи не любив російського репу... Коли був російським патріотом (пстєц, уявіть! а українською я всього 4 роки розмовляю, а російську вже забув... пишу норм, але розмовляю з таким дічайшим акцентом, як... усі кієвляни) то слухав рок... Потім, коли став українським націоналістом - український рок. Ну і так - всі нормальні українські пісні (й реп теж) а останнім часом і дабстеп. А тепер... Моє життя ніколи не було легким. І я ніколи не заздрив. Чесно. Я навіть не можу уявити як це - ну є в людини щось більше ніж маєш ти - так бери приклад для того щоб його перевершити. А ні чомусь зляться. Я звик, що щоб отримати те, що іншим здебільшого падає нахаляву, мені треба було видирати, наче з граніту, здираючи кості в кров. Й тепер, всім навкруг падає халява - а я б’юсь о стіну, намагаючись отримати хоча б те що заслуговую... Все як завжди... Але як нервують ті, кому падає все просто з неба, коли вони починають нести хуйню - наче все норм, ну й що я розумніший та наполегливіший -

Нещодавно вирішив перекласти на українську побільше новорічних анекдотів та гумору й розмістити на окремому блозі. Саме якраз був завалявся закинутий ще з літа Український гумор з кількома гумористичними замітками. На даний момент там найповніша і найзручніша для читання колекція новорічних анекдотів українською. Але враховуючи популярність фотожаб на цьогорішню головну "йолку" країни, присвятив підбірці фотожаб окрему замітку, в якій зібрав біля 30 картинок. Київська йолка 2012 - повна збірка найкращих фотоприколів - 1 Ефект, м’яко кажучи мене приголомшив. За 50 годин після розміщення замітки сайт відвідало більше 3000 унікальних відвідувачів. На жаль тільки під кінець другого дня я здогадався в кінці замітки написати пропозицію поділитися заміткою з своїми друзями - і тільки за вечір посилання з’явилося на півдесятку форумів. А якби воно було з самого початку? Взагалі я здивований не сплеском відвідуваності, з ними я стикався й раніше (зокрема 500 уніків за

Ще зі шкільних часів я пишався своєю силою волі. Якщо мені потрібно було - я міг не спати, а вчити предмет. Наприкінці школи я почав палити - цим я відрізнявся від інших - але після дев’ятого, коли палити почали всі - я навпаки кинув. Прагнучи бути відмінним від більшості, я гартував свою силу волі. Потім це мені не один раз знадобилось. Чи в ситуаціях, коли моє серце стискав жах, але я бився з озброєною гопотою; чи коли життя навалювало грандіозну купу неприємностей і здавалось опустити руки і здатись - єдино правильне рішення - але наперекір долі та законам людської витривалості я вигрібався з попандосів; а коли здавалось, що чорна смуга пішла не поперек, а вздовж життя - все ж не опускав руки, а шукав способів змінити ситуацію, памятаючи свій закон життя - "Поки борешся - ти переможець, а хто здався - той уже програв". Дуже багато чому я завдячую своїй силі волі. Але ще більше я потерпів через свою дурість. Але зараз, коли я вчергове кардинально змінюю своє майбутнє, мо

Для чого людині сон? Навіщо витрачати третину свого життя на безглузде валяння в ліжку, коли навколо стільки невиконаних і незавершених справ? Як можна спокійно лежати й сопіти, поки поряд відбувається стільки цікавих та унікальних речей? Хіба мало жалю з того, що життя занадто коротке, а в людини лише одне тіло? Навіщо людині сон? Коли я лягаю спати, мені страшно. Ні, не тому що я боюсь нічних кошмарів. І не боюсь померти під час сну. Про смерть я взагалі окрему замітку напишу. Мені страшно витрачати дорогоцінний час, знаючи, що мені його ніхто не поверне. Цей час я міг би витратити на якесь корисне для себе чи інших заняття. Міг би просто стирчати перед монітором дивлячись відеоприколи чи слухати улюблену музику граючи в якусь захопливу гру. Міг би десь тусити з друзями. Міг би працювати у нічну зміну. Міг би доробити справи, які не встиг за день. Міг би просто читати корисну книжку. Та що завгодно міг би! Але я змушений щовечора лягати, заплющувати очі і пхати коту під хвіст тре

В п’ятницю 25 вересня почалась меготрешна історійка з моїм відрізаним пальцем Як так сталось? - спитаєте Ви. Просто. Як звичайний собі студент, після пар в п’ятницю я затіяв звичайне собі прання. З цією метою рушив до умивальників ?кімната де всі перуть, сушать, миють руки, чистять зуби, голяться. Хоча ні, вже не голяться. Дзеркала нема. Саме тоді коли нікого крім мене не було, а я прав на підвіконнику, я почув шурхіт збоку. За долю секунди встиг помітити, шо це помаленько сунеться дзеркало (приклеєне! на липучки у вологому приміщенні! не на гвинтах!). Блискавично потягнувся до стіни, щоб притиснути його, але воно падла прискорилося і я тільки ляпнув рукою по стирчащих догори осколках. Бризнула кров. Глянувши на руку, я побачив як з середнього пальця звисає подушечка, а після того як промив розгледів і мясце.) Кісток не зачепило. Згаряча вирішив що воно не приживеться, і щоб не було запалення, вирішив його відрізати. Поряд з умивальниками живуть мої знайомі, тож до них зайшов по н

Саме зараз я повинен вчити хімію, яку я не дуже памятаю, тому що завтра лабораторна. Протокол лабораторної я склав, але ще є домашнє. Його я зроблю після написання цієї замітки)) В ритм студентського життя я майже втягнувся, встигаю майже все що потрібно, навіть більше. Зокрема 15 вересня відбувся квест по студмістечку КПІ, де змагались між собою збірні гуртжитків. Я зіграв не останню роль в тому, що наш 14-тий гуртожиток посів І місце. На пам'ять залишилась медалька з номером “1”, пачка презирвативів, 2 ред-були та фото з дипломом і кубком. Ще був абонемент на день каткння на роллердромі та дисконтка в дрім таун — але в мене цих дисконток і так достобіса, а абонемент на одну персону мені теж не особливо необхідний — тож цим добром я поділився)) На даний момент я допив ред-булл, тож залишилась тільки медалька. Хочу зібрати їх побільше з наступних змагань))) Також 14 я мав приймати участь у внутрішньофакультетському чемпіонаті з мініфутболу — але гру пе

Субота. Сьогодні більшість українських студентів спатимуть допізна. Але не я. У мене завтра пари. Зокрема перша, яка починається о 8:30. Навчання не надто легке. Навіть місцями надто важке. Хоча звикав і не до такого. Тож, якщо не відрахують на першому курсі, то все буде ОК. Останнім часом нема часу проводити стільки в твіттері й і-неті загалом, як раніше. Навчання, нове спілкування, купа проблем... Реально ні на що інше не вистачає часу. В групі помалу здружуємся, дівчат тільки дві. До речі, щодо дівчат... Є певні думки, якщо буде час — втілю їх у життя. В кімнаті гуртожитку хлопці непогані, але якось всі мовчать, між собою майже не спілкуються. Я уявляв сусідські відносини інакше. Хоча пофіг. Я там все одно рідко. Хоча одна біда — вони занадто рано лягають спати (до півночі) й пізно прокидаються (не раніше семи годин ранку). Меі, що звик добиратись додому після півночі й прокидатись годині о шостій, а то й кілька діб не спати, трохи напряжно. Ц і к а в о ? Збер

Сьогодні вже закінчилась реєстрація у вступній кампанії 2011, оприлюднено перші списки рекомендованих до зарахування . Тепер в абітурієнтів, особливо у тих, хто не потрапив у перший список рекомендованих, сама гаряча пора. Також необхідно визначитись із вузом тим, хто пройшов у декілька. Автор вирішив не тягнути кота за хвіст і вже визначився з вибором, тим паче поступити в один з найпрестижніших ВНЗ України на технічну спеціальність - це не аби що. Хочу звернути увагу працівників міністерства освіти (якщо вони взагалі цікавляться думкою тих, для кого по суті повинні працювати) на найбільший фейл цієї вступної кампанії - Електронний Вступ . Мало того, що він почався чорт зна як, працював хрін зна для кого і невідомо де, навіть після того, як я там таки зареєструвався, а через тиждень (в 3-ій декаді липня, останні 10 днів вступної кампанії) навіть увійшов (вперше!) у свій профіль, те, що пароль я бачив тільки раз (добре, що здогадався переписати на папірець) і він був простим для взла

Сьогодні подав останній доступний пакет документів в КПІ. Я б подав і раніше - але роздутий міністерством табачника на сайті МОН-молоді-спорту штучний ажіотаж навколо КПІ розлякав багато абітурієнтів, зокрема і мене. Якби я не зайшов на сайт самого КПІ, то напевно б і не насмілився подавати туди документи. Такі заголовки на сайті міністерства, як "За перші два дні вступної кампанії в КПІ подало заяви більше 1500 абітурієнтів", "КПІ залишається напопулярнішим ВНЗ в Києві серед абітурієнтів" зовсім не надавали оптимізму тим хто туди хотів би вступити. Але сьогодні випадково зайшовши на сайт КПІ я знайшов таблиці конкурсу та прохідних балів за минулий рік. Спочатку я подумав що ВНЗ мухлює, щоб показати, що до них легко вступити і таким чином привабити більше абітурієнтів. Зашов на вступ.інфо на цей же сайт, але ситуація все ж залишалась оптимістичною для мене. І так як в мене ще залишалась можливість подати документи ще в один ВНЗ, то я вирішив спробувати подати  

Хочу поділитися ситуацією, що змусила мене змінити оператора мобільного звязку, яким я з родиною користувався майже протягом десятиліття. Доведеться звичайно змінити оператора й іншим членам родини - але гроші витрачені на десяток стартових пакетів не вартують збережених в такому випадку нервів. Бо користувачам київстару (саме його сімка була у мене в телефоні на протязі років) варто видавати посвідчення учасників бойових дій. З чого все почалось? Все почалось давно, і таке траплялось неодноразово - всілякі раптові чи систематичні зникнення грошей з рахунку, незрозуміло як і чому відключені/підключені платні послуги - київстар періодично псував нерви то одним то іншим моїм знайомим чи родичам. Терпіли, бо у всіх був київстар, а міняти оператора через втрату кількох гривень не хотілось. Та і мені київстарівські приколи особливо не дошкуляли - за років 5 користування кануло в Лету менше 50 гривень. 10 гривень на рік - не так вже й багато. Але недавні події змусили мене переглянути таке

Свобода... Що Ви вкладаєте в це слово? Чи потрібна особисто Вам свобода? Чи маєтє Ви свободу? І хто її має і чому? Питання свободи особливо актуальне в Україні. Тисячоліття минали в боротьбі українського народу проти пригноблювачів. Зараз у нас наче свобода віросповідання, зібрань, слова - демократія. Але чому й досі українці вважають себе в різній мірі не вільними? Хіба одної свободи не досить щоб почуватись вільними? Ви тільки погляньте на обличчя людей на вулицях, в маршрутках, метро і супермаркетах. У кожного(кожної) вираз обличчя такий, наче вони поховали всіх своїх близьких, крім найзлішої тещі (свекрухи). Рідкісні виключення, спричинені немалою дозою алкоголю, не враховуються. Що цих людей мучить? У них же є СВОБОДА! Виходить нема. Бо хіба це свобода, коли доводиться плазувати перед керівництвом на роботі, перед чиновниками в кабінетах, перед поліцаями на дорогах, постійно брехати оточуючим, щоб зберегти хоч фантом власної гідності і зганяти злість за життя на тих, хто під р

Нещодавно опублікував замітку " Героїзм. Проекція на майбутнє ". На різних сервісах були різні коментарі, різні пропозиції. Врахувавши основні з них, я вирішив написати статтю-відповідь. Якщо у Вас залишаться ще якісь питання - пишіть в коментах. Реальні питання отримають відповідь, троллінг і флудерство - ЧС і бан. Почнемо із головного звинувачення. Я мислю не по-українськи! (?????) 11 липня 2011 до посту (статті) на тему: " Героїзм. Проекція на майбутнє " був опублікований цей, абсурдний на мою думку коментар. Агов, українці! Вже давно героїзм не в тім, щоб красиво здохнути, а в тім, щоб таки досягнути змін на краще для свого народу!  Може досить битись головою об Вежу Проблем і товкмачити об неї побратимів? Може пора її обійти, залишивши в минулому? "Лупайте сю скалу" - Мислитель не мав на увазі "убєй сєбя аб стєну"! І знову про:... Ви погляньте, з якою люттю кидаються один на одного лідери і активісти різних патріотичних

Якщо у Вас чи будь-якої людини запитати, яка погода влітку найбільше подобається, що Ви відповісте? Впевнений, майже всі назвуть улюбленими сонячні, безхмарні дні. Але знайдуться й такі, кому більше до душі дивитись, як за вікном лиє дощ та спостерігати за салютними залпами блискавок та грому. Або люблять бродити теплою літньою зливою з парасолею чи й без неї. Я теж люблю. Якщо восени та ранньою весною за зливою краще спостерігати з укриття, наминаючи печиво з чаєм, то влітку, начіпивши лляні в'єтнамки, шорти-бриджі і кенгурушку з капюшоном та взявши парасолю краще всього прогулюватись зазвичай людними місцями, які в зливу перетворюються на заповідники тиші: лише шум дощу, ваші кроки та зрідка гул машин. Зрідка пробігають у своїх справах ті що з парасолями і ті, що без них, бо надіялись до останнього на спеку. Спеку я не люблю, хіба що як на пляжі. Вважаю, що краще змокнути, ніж підсмажитись. Але дощ це не тільки мокрі ноги та лавочки в парках. Дощ - це ще один привід, щоб розі

Сьогодні 12 липня 2011 року. 12 день вступної кампанії з 31. Вступна кампанія - це така шняга, яку контролює міністерство освіти, тобто серйозніше нема куди, все за замовчанням чікі-пікі, ідеальніше не буває. Більше того, наш міністр освіти, науки, молоді та спорту (обдарована ж людина! еталон освіченості, честі та політкорректності!) Д. Табачник піклується про нашу молодь більше ніж про себе. Він оптимізує школи, визначає на льоту держзамовлення, кваліфікацію ВУЗів за кількістю студентів та інтелектуальний рівень людини за місцем народження. Але ми звернем увагу не на його особисті якості,  а на реальні справи, які він робить саме в цю вступну кампанію. Ми маєм надзвичайно прогресивну систему "Конкурс" - тут кожен абітурієнт чи бажаючий може переглянути статистичні дані по вступниках і умовах вступу в кожному ВНЗ України. Дані тут надзвичайно оперативно оновлюються, майже в режимі реального часу. З першої хвилини вступної кампанії вона доступна та безперебійно повідомляє абі

Кого Ви вважаєте героєм ? Чи інакше. Що таке героїзм з Вашої точки зору? Зараз у багатьох спливли думки, що герої це бійці УПА, учасники Отаманщини, Січові Стрільці чи козаки . У декого на згадку про героїв візуалізуються бійці Червоної армії, миротворці в різних частинах світу, командос Французького Легіону. Ще хтось вважає героями сталіна, кадирова, леніна чи мєдвєпуто. Як Ви зрозуміли, третій варіант я вважаю хибним. Але ми зараз не про точку зору, зараз ми спробуєм розібратись, що таке героїзм і як це проектується на наше сьогодення. Чи можливий героїзм в наш час і в чому він полягає. Отже. Не дивлялись на оптимістичну і знайому всім фразу "Добро перемагає зло" реальність трохи інша. Радше "Бабло перемагає зло". Але коли вони разом, то добро по-любому безсиле. Добру не вистачає бабла, щоб на рівних боротись зі злом. А люди, що мають вдосталь бабла не дуже інвестуватимуть то його в добро - адже вигідніше інвестувати в того, хто зараз є переможцем,

Мажори... Якщо це слово і викликає в когось позитивні емоції, то хіба в душевнохворих та "пасанчікав" і "тьолачек", які чимдуж прагнуть створити собі імідж "ріальних" та люблять напоказ смітити грішми. Ненапоказ не люблять, бо грошей мало, доводиться заробляти - чи кримінально, чи насосати. Але мова зараз не про цих нещасних. Мова про депутатських чи прокурорських синків і дочок, суддівських шльондр (хоча наші судді і менти будь-якій шльондрі майстер-класи можуть влаштувати), просто необважених інтелектом дітей багатих та впливових людей (а нащо думати? Татко кого і що завгодно купить). Є звичайно серед них і розумні, але ця частка не вища (а то й нижча - у батьків які мали клепку нажити багатство, рідко народжуються діти з аналогічними здібностями) за середньостатистичну. Багато Ви знаєте розумних гопніків? А дайте їм круті тачки, купу бабла і безкарність - отримаєте мажора. До того ж життя їх не вчить справедливості, співчуття, їм незнайоме поняття со

Вступна кампанія набирає обертів. От-от нарешті повноцінно запрацює система Електронний вступ. На днях міністерство ОНМС обіцяє таки оприлюднити дані про держзамовлення у вузах на цей рік. Їздять по Україні та намагаються подати документи абітурієнти - з батьками та самостійно. Більшу частину їх думок займає тема вступної кампанії. Але особливо цікаво мені (та і мислячим людям старшого віку), чого абітурієнти очікують від вищої освіти, якими вони себе бачать через десяток років після її здобуття, для чого їм взагалі вища освіта. Ви зараз почнете казати, що мовляв і так ясно, навіщо вища освіта: без неї не влаштуєшся на роботу, це візитівка освіченої людини, без неї нереальна кар'єра і висока зарплата. Я ж Вам відповім: брехня, брехня, брехня. Вища освіта не гарантує роботи, тим паче її високої оплати і кар'єри, не гарантує мінімального освітнього й морального рівня (особливо в СНГ, їх наявність радше виняток), не даєдостатніх професійних навичок (а на деяких спеціальностях вза