Сьогодні продовжив подавати документи у ВНЗ. До того ж мав неповний день, бо з обіду необхідно було з'явитися на роботі. Але загалом встиг зробити все що мав.
Зрання поїхав у НАУ, виявилось що на заочне навчання прийом документів з 10 серпня. Вирішив подати на стаціонар по одній спеціальності, дві залишу на заочне. Підійшов до столу реєстрації факультету екологічної безпеки - і тут почався дурдом.
Тьотька зправа цитькала, хамила й сварилася на абітурієнтів, мужик зліва постійно тупив і відволікав діда, що реєстрував мене. Та карга була й на мене визвірилась, та я ж все-таки не 16-літній мамин(татів) синочок, тож кілька фраз вистачило щоб вона відчула себе ідіоткою і більше до мене не озивалась.
Перший прикол виявився в тому, що копія медицинської довідки 086-о мала бути завірена їхніми медсестрами. Я пішов на 2-й поверх, взявши з собою її копію та оригінал. Медсестра кілька хвилин втикала на оригінал, потім ляпнула на довідку НАУвську печатку. На моє шоковане (спаплюжила курва документ) "Нафіга?!!", запевнила, що так треба, і тепер мені треба зробити ксерокопію з уже завіреного оригіналу.
Стрілочка на табличці "Ксерокс" дружелюбно вказувала ліворуч, і я завернувши в той коридор приблизно уявив собі найстрашніший кошмар, який тільки й може побачити офісний планктон у найдушевніших своїх снах. Десь вдалині коридора шість метрів завширшки стояло два ксерокси, до кожного вилась черга чоловік по сто - сто пятдесят.
Мені стало сумно і самотньо: людей наче дофіга, а відпиздити нема кого. Я вирішив, що тут (принаймні сьогодні) я ксерокопій не робитиму. З принципу.
Можна звичайно було б нашвидку познайомитись з якоюсь дівчинкою на початку черги і разом з нею зробити те, чого там хотіли всі (ксерокопію). Але вирішив, що швидше буде піти й пошукати ксерокса деінде, або й підїхати на маршрутці.
Буквально метрів за 400 від приймальної комісії НАУ знайшов інтернет-клуб, де вже стояло чоловік десять таких самих розумних, як я. Там, в черзі я всього за півгодини (нахєра стільки копій?!) дізнався, що треба ще й файли, а також паспорт/код в 3-х екземплярах на кожну спеціальність (чого я таке не помітив на сайті?). Тож копіями на щастя я затарився по повній.
Повернувся, здав усі копії. І знову спливла мед. довідка 086-о. Треба було щоб на копіях стояв оригінал печатки (>:-[ ааааааа!!!!!!!!!!!) Іду знов на 2-гий поверх, даю їй копію, і питаю знову, навіщо вона поставила печать на оригіналі. "Я думала Ви оригінал здаєте". А, ну да, я ж ідіот (без коментів - хто поступав той зрозуміє).
Беру вже двічі завірену копію, спускаюсь вниз, доздаю останній документ (все інше я вже зробив - анкета, сертифікат). Дід закінчує перевіряти чувака, який підійшов поки я був на другому поверсі, і тут мудак, що сидів збоку почав сунути йому на затвердження документи якоїсь дівчини, що заповнювала анкету в нього (дідусь типу головний). Я розумію, доцентик хотів скорчити з себе джентельмена, але після стількох психологічних тортур над абітурієнтами ще й сунути когось без черги? Я що, Мать Тереза? Ще й начальник телефонує, типу чи скоро на роботу повернусь. Той пацан вже теж на межі. Врешті решт за півгодини мені таки перевірили документи, спакували в файлик і запевнили що з моїм балом я точно потрапляю на бюджет.
Подякувавши, попрощався, взяв розписку про здачу документів і мерщій чкурнув звідти.
Так що, в НАУ я піду хіба що більше ніде не поступлю, що малоймовірно. Бо з нормальних людей був тільки той дідусь, що приймав у мене документи, від решти аж несло ненавистю до кмітливої молоді та хабарництвом.
Потім я поїхав у Києво-Могилянську академію. Про це наступний пост.
Зрання поїхав у НАУ, виявилось що на заочне навчання прийом документів з 10 серпня. Вирішив подати на стаціонар по одній спеціальності, дві залишу на заочне. Підійшов до столу реєстрації факультету екологічної безпеки - і тут почався дурдом.
Тьотька зправа цитькала, хамила й сварилася на абітурієнтів, мужик зліва постійно тупив і відволікав діда, що реєстрував мене. Та карга була й на мене визвірилась, та я ж все-таки не 16-літній мамин(татів) синочок, тож кілька фраз вистачило щоб вона відчула себе ідіоткою і більше до мене не озивалась.
Перший прикол виявився в тому, що копія медицинської довідки 086-о мала бути завірена їхніми медсестрами. Я пішов на 2-й поверх, взявши з собою її копію та оригінал. Медсестра кілька хвилин втикала на оригінал, потім ляпнула на довідку НАУвську печатку. На моє шоковане (спаплюжила курва документ) "Нафіга?!!", запевнила, що так треба, і тепер мені треба зробити ксерокопію з уже завіреного оригіналу.
Стрілочка на табличці "Ксерокс" дружелюбно вказувала ліворуч, і я завернувши в той коридор приблизно уявив собі найстрашніший кошмар, який тільки й може побачити офісний планктон у найдушевніших своїх снах. Десь вдалині коридора шість метрів завширшки стояло два ксерокси, до кожного вилась черга чоловік по сто - сто пятдесят.
Мені стало сумно і самотньо: людей наче дофіга, а відпиздити нема кого. Я вирішив, що тут (принаймні сьогодні) я ксерокопій не робитиму. З принципу.
Можна звичайно було б нашвидку познайомитись з якоюсь дівчинкою на початку черги і разом з нею зробити те, чого там хотіли всі (ксерокопію). Але вирішив, що швидше буде піти й пошукати ксерокса деінде, або й підїхати на маршрутці.
Буквально метрів за 400 від приймальної комісії НАУ знайшов інтернет-клуб, де вже стояло чоловік десять таких самих розумних, як я. Там, в черзі я всього за півгодини (нахєра стільки копій?!) дізнався, що треба ще й файли, а також паспорт/код в 3-х екземплярах на кожну спеціальність (чого я таке не помітив на сайті?). Тож копіями на щастя я затарився по повній.
Повернувся, здав усі копії. І знову спливла мед. довідка 086-о. Треба було щоб на копіях стояв оригінал печатки (>:-[ ааааааа!!!!!!!!!!!) Іду знов на 2-гий поверх, даю їй копію, і питаю знову, навіщо вона поставила печать на оригіналі. "Я думала Ви оригінал здаєте". А, ну да, я ж ідіот (без коментів - хто поступав той зрозуміє).
Беру вже двічі завірену копію, спускаюсь вниз, доздаю останній документ (все інше я вже зробив - анкета, сертифікат). Дід закінчує перевіряти чувака, який підійшов поки я був на другому поверсі, і тут мудак, що сидів збоку почав сунути йому на затвердження документи якоїсь дівчини, що заповнювала анкету в нього (дідусь типу головний). Я розумію, доцентик хотів скорчити з себе джентельмена, але після стількох психологічних тортур над абітурієнтами ще й сунути когось без черги? Я що, Мать Тереза? Ще й начальник телефонує, типу чи скоро на роботу повернусь. Той пацан вже теж на межі. Врешті решт за півгодини мені таки перевірили документи, спакували в файлик і запевнили що з моїм балом я точно потрапляю на бюджет.
Подякувавши, попрощався, взяв розписку про здачу документів і мерщій чкурнув звідти.
Так що, в НАУ я піду хіба що більше ніде не поступлю, що малоймовірно. Бо з нормальних людей був тільки той дідусь, що приймав у мене документи, від решти аж несло ненавистю до кмітливої молоді та хабарництвом.
Потім я поїхав у Києво-Могилянську академію. Про це наступний пост.
Коментарі
Дописати коментар