Акція пам'яті "Бессмертный полк", організована в 2012 році в Томську, задумувалася як наступний етап вшанування ветеранів Другої світової війни. Але, як і георгіївська стрічка, згодом вона була швидко обернена російською пропагандою на інформаційну зброю, та маркер належності до "русского міра".
Україна чи не найбільше постраждала в тому конфлікті, війна прокотилася нашою територією двічі - туди і назад, були знищені цілі населені пункти з жителями, в кожній сім'ї був мінімум один поранений або вбитий. Але зараз вже майже нема живих ветеранів, а їх нащадки не уявляють всього жахіття війни, і у вихідний з приводу капітуляції Германії воліють святкувати, а не відвідувати могили своїх причетних до тієї війни родичів. Тому градус так званого "побєдобєсія" в Росії з кожним роком стає все вище, а українці, що контактують з російським суспільством теж заряжаються ідеями святкових маршів та гулянок, бо така людська природа. Отут і криється небезпека.
Російські пропагандисти мають неабиякі здобутки в питаннях впливу на суспільства, і ці знання вони використовують на благо режиму Путіна, маніпулюючи людськими почуттями, інстинктами, вірою, новинами, історією, підміняючи факти та поєднуючи непоєднуване в народній свідомості.
До приходу Путіна майже ніде не можна було побачити георгіївських стрічок на День Перемоги, якщо й носили якісь стрічки, то це були червоні банти. Але в путінській пропаганді ці банти могли трактуватися на користь його опонентів, комуністів, тому було створено і популяризовано такий новий символ, як георгіївська стрічка, який поєднував в собі імперське та радянське минуле Російської Федерації. І в 2014 році ми побачили як цей символ виявився маркером для тих, хто хотів повернути втрачену велич Росії та колишні території Російської Імперії та Радянського Союзу. Але після цього репутація стрічки виявилась заплямованою тероризмом та воєнними злочинами в очах всіх людей, крім фанатиків "русского міра", а законодавчі заходи дозволили обмежити її використання в Україні.
Тому не дивно що російська пропаганда міцно вхопилася за новий інформаційний привід і вже в 2015 акція була широко організована у всіх можливих місцях, детально висвітлювалася, в ній навіть взяв участь особисто Путін, що дозволило пропагандистам нагнітати ажіотаж аж до досягнення масової істерії з цього питання. Природне і благородне бажання людей вшановувати героїв нахабно поставили на службу російським інтересам. При висвітлені акцій "Безсмертного полку" за межами РФ, особливо в Україні, вони подавалися як доказ бажання народу об'єднатися з Росією на базі спільної історії. Ці ж тези розповсюджували місцеві організатори, навішуючи на Росію амплуа рятівників, а на місцеву владу - амплуа фашистів, породжуючи цим розкол в суспільстві в день, коли більшість людей соромляться нагадати що радянська влада була для українців така ж нищівна, як і нацистська. І те що більшість українців брала участь у війні на боці Червоної армії, обумовлено окупацією України більшовиками, а не їх прихильністю до Росії чи комуністів.
На відміну від георгіївської стрічки, нелогічно забороняти людям вшановувати своїх героїв, якщо вони не є злочинцями відносно українського народу, як приклад - Сталін з Гітлером. Як же вибити козир людських почуттів з рук російських пропагандистів? Рішення було знайдено в 2017 році.
Тоді на 9 травня було випробувано два варіанти протидії російській пропаганді: висміювання та розширення пантеону придатних для вшанування героїв. Деякі учасники приходили з портретами героїв ігор та коміксів, доводячи тему вшанування своїх героїв носінням портрету до абсурду. Дехто виходив з портретом Шухевича, генерала Української Повстанської армії, що воював як проти нацистів, так і проти комуністів за незалежність України, аргументуючи це його перемогою, адже те, за що він боровся - є, тому саме він переможець і вартий вшанування. В 2018 році ці методи були повторені, але висвітлювалися у ЗМІ більш широко.
І якщо тролінг віртуальними героями схвалювався частиною молоді, то портрет Шухевича отримав підтримку більш широкого вікового сектору користувачів соцмереж.
Стало помітно, що в українському суспільстві існує запит на вшановування героїв у цей день, і лише небажання людей опосередковано підтримувати державу, яка напала на Україну, утримувала їх від приєднання до акції. Ніхто не забутий, ніщо не забуте - дуже гарні слова, але чи щирі вони від тих, які вимагають вшановувати лише ветеранів однієї армії однієї війни, що воювали за країну, якої вже давно немає? Ні, нещирі, але така вже робота пропагандистів. Люди хочуть вшановувати героїв своєї власної держави, героїв, яких вони знають особисто, і знають, за що їм дякувати.
А якщо люди чогось хочуть, то вони рано чи пізно це зроблять, і було б розумно дозволити людям вшановувати не лише радянських героїв, а й тих, хто боровся за державу, в якій ми сьогодні живемо. Тим більше у нас є не тільки Бандера і Шухевич, в Радянському Союзі було знищено мільйони українців, голодомори і репресії також торкнулися кожної родини. І тепер репресії продовжуються проти військовополонених та інших прихильників України на окупованих Росією територіях.
Врешті решт у нас є Небесна сотня, у нас є тисячі загиблих та скалічілих за останні роки героїв, що захищали і захищають мирне небо над головами наших дітей у війні, розв'язаній і фінансованій російським агресором. Це більш близько українцям, адже це не дід, якого вони можливо ніколи й не бачили, це їх брат, однокласниця, батько, колега, сусід, людина яку ще недавно неможливо було уявити на війні - але ось вона пішла захищати український народ, і російська навала була зупинена. Хто в цей мирний день вартий більшого вшанування ніж українські Герої?
Якщо люди хочуть в цей день ходити з портретами героїв - нехай ходять. Ми не Росія, щоб йти проти людської природи методом заборон та репресій, у нас демократія. Але те, що мало розколоти українське суспільство, може бути використане на його об'єднання, коли українська сім'я понесе поряд портрети свого діда і його не менш героїчного внука з синьо-жовтою стрічкою, з прапором держави яка перемогла, забезпечивши українській сім'ї мирне небо для мирної акції.
Це і буде український День Перемоги.
Коментарі
Дописати коментар