Якщо у Вас чи будь-якої людини запитати, яка погода влітку найбільше подобається, що Ви відповісте? Впевнений, майже всі назвуть улюбленими сонячні, безхмарні дні.
Але знайдуться й такі, кому більше до душі дивитись, як за вікном лиє дощ та спостерігати за салютними залпами блискавок та грому. Або люблять бродити теплою літньою зливою з парасолею чи й без неї.
Я теж люблю.
Якщо восени та ранньою весною за зливою краще спостерігати з укриття, наминаючи печиво з чаєм, то влітку, начіпивши лляні в'єтнамки, шорти-бриджі і кенгурушку з капюшоном та взявши парасолю краще всього прогулюватись зазвичай людними місцями, які в зливу перетворюються на заповідники тиші: лише шум дощу, ваші кроки та зрідка гул машин. Зрідка пробігають у своїх справах ті що з парасолями і ті, що без них, бо надіялись до останнього на спеку.
Спеку я не люблю, хіба що як на пляжі. Вважаю, що краще змокнути, ніж підсмажитись. Але дощ це не тільки мокрі ноги та лавочки в парках. Дощ - це ще один привід, щоб розібратись зі своїм внутрішнім світом, дати відповіді на питання, що не дають спокою...
Я люблю, коли дощ.
Люблю грозу, коли посеред дня все поринає в темряву. Люблю, коли блискавка, розколовши півнеба, розгалужується на іншій половині, на коротку мить розсіюючи темряву. Люблю грім, особливо такий, що здається ніби на землю впав Місяць і ось-ось луснуть барабанні перетинки. Люблю в такі моменти обіймати та цілувати кохану, яка грозу боїться. Люблю запах озону (ну і що, що отруйний - зате класний) після сильного дощу.
Я люблю дощ.
А Ви?
Але знайдуться й такі, кому більше до душі дивитись, як за вікном лиє дощ та спостерігати за салютними залпами блискавок та грому. Або люблять бродити теплою літньою зливою з парасолею чи й без неї.
Я теж люблю.
Якщо восени та ранньою весною за зливою краще спостерігати з укриття, наминаючи печиво з чаєм, то влітку, начіпивши лляні в'єтнамки, шорти-бриджі і кенгурушку з капюшоном та взявши парасолю краще всього прогулюватись зазвичай людними місцями, які в зливу перетворюються на заповідники тиші: лише шум дощу, ваші кроки та зрідка гул машин. Зрідка пробігають у своїх справах ті що з парасолями і ті, що без них, бо надіялись до останнього на спеку.
Спеку я не люблю, хіба що як на пляжі. Вважаю, що краще змокнути, ніж підсмажитись. Але дощ це не тільки мокрі ноги та лавочки в парках. Дощ - це ще один привід, щоб розібратись зі своїм внутрішнім світом, дати відповіді на питання, що не дають спокою...
Я люблю, коли дощ.
Люблю грозу, коли посеред дня все поринає в темряву. Люблю, коли блискавка, розколовши півнеба, розгалужується на іншій половині, на коротку мить розсіюючи темряву. Люблю грім, особливо такий, що здається ніби на землю впав Місяць і ось-ось луснуть барабанні перетинки. Люблю в такі моменти обіймати та цілувати кохану, яка грозу боїться. Люблю запах озону (ну і що, що отруйний - зате класний) після сильного дощу.
Я люблю дощ.
А Ви?
і я люблю дощ
ВідповістиВидалитиі мряку, в яку можна ходити навіть без парасолі
і всміхатися всім, кого дощ не радує