Вийшовши з НАУ, я почимчикував на зупинку, подумки малюючи собі апокаліптично-сюрреалістичні треш-картини, що мали б мати місце в приймальній комісії найпрестижнішого в Україні університету, один з 2-3х, чий диплом справді Диплом, а не підтирачка. Неоптимістична картина в приймальній комісії ВНЗ середньої престижності, з якого я повертався заряджала мене песимізмом та тривожними думками на кшталт "а може ну його нафіг? все одно конкурс не пройду". Та і відпущеного мені часу залишалась година, і я майже був упевнений, що запізнюсь на роботу. Але "хто бореться - той ще має шанс на перемогу". Тому таки сів у маршрутку й поїхав на Поділ.
Маршрутка не доїхала ні до НаУКМА, ні до Контрактової площі. З допомогою язикатих бабусь та Google Maps за 5 хв був у приймальній комісії.
Одразу біля входу був і столик інформаційної підтримки, де я розпитав що до чого. Там же лежали всілякі листочки, наприклад дані про заяви та державне замовлення за 2009 рік. Читаю: політологія, 30 місць, 750+ претендентів; культурологія, 20 місць, 500+ претендентів; історія, 25 місць, 600+ претендентів. Мде, переповнююсь оптимізмом все більше і більше.
Спочатку треба було поставити штампи на ксерокопіях, я зайняв місце в черзі (8-мий) і вже за кілька хвилин сидів за столом, виймаючи документи для звірки. Ще за кілька хвилин біля іншого столу, вирізаю та підписую фотографії, ще кілька - в імщому кабінеті отримую 3 бланки для заповнення й сідаю заповнювати. По залу ходять грудасті студентки (як же я хочу сюди вступити!) й допомагають порадами, досить підняти руку.
До речі, про бланки. Якщо перші 2 стандартні (заява-анкета і розписка), то третій оригінальний - там три питання про Помаранчеву революцію. Перше про те, чим вона Вам запамяталась, друге - Ваше до неї відношення і причини революції, третє - Ваша думка про її роль в історії України та чи можуть повторитись аналогічні події. Як назло в мене вся політика вивітрилась із голови, я щось написав, а зараз і не згадаю що. Надіюсь мої погляди не йдуть врозріз з очікуваними відповідями.
Потім бланки перевірили, штампанули копію меддовідки й відправили в останній, третій зал. Там відсканували фото, ще раз перевірили документи, внесли в базу даних та дали розписку.
Отак я за 40 хвилин подав документи на 3 спеціальності (до речі, на всі три подається один пакет документів) в один з найпрестижніших ВНЗ України. Спокійно, зручно, швидко. На мою думку, решті вузів мягко кажучи, є чому вчитися.Звичайно, престижний ВУЗ тому і престижний, що іншим вузам варто брати з нього приклад.
Але, як я писав вище, і конкурс туди теж надзвичайно жорсткий. Якщо я туди поступлю - це буде щось надзвичайне. Як от бути впевненим у собі після випадково почутих слів комісії: "який в неї середній бал?"-"сто дев'яносто чотири. Поступить, я думаю."?!
Хоча не у всіх такий бал, у дівчини, що поряд заповняла анкету, середній бал всього на
кілька вищий за мій - 187-188. Маю надію що 194 рідкість) Та і може в інші університети розбредуться - КНУ ім. Т.Г.Шевченка, КПІ, ще якісь.
А поки що на сьогодні досить, далі буде ;)
Маршрутка не доїхала ні до НаУКМА, ні до Контрактової площі. З допомогою язикатих бабусь та Google Maps за 5 хв був у приймальній комісії.
Одразу біля входу був і столик інформаційної підтримки, де я розпитав що до чого. Там же лежали всілякі листочки, наприклад дані про заяви та державне замовлення за 2009 рік. Читаю: політологія, 30 місць, 750+ претендентів; культурологія, 20 місць, 500+ претендентів; історія, 25 місць, 600+ претендентів. Мде, переповнююсь оптимізмом все більше і більше.
Спочатку треба було поставити штампи на ксерокопіях, я зайняв місце в черзі (8-мий) і вже за кілька хвилин сидів за столом, виймаючи документи для звірки. Ще за кілька хвилин біля іншого столу, вирізаю та підписую фотографії, ще кілька - в імщому кабінеті отримую 3 бланки для заповнення й сідаю заповнювати. По залу ходять грудасті студентки (як же я хочу сюди вступити!) й допомагають порадами, досить підняти руку.
До речі, про бланки. Якщо перші 2 стандартні (заява-анкета і розписка), то третій оригінальний - там три питання про Помаранчеву революцію. Перше про те, чим вона Вам запамяталась, друге - Ваше до неї відношення і причини революції, третє - Ваша думка про її роль в історії України та чи можуть повторитись аналогічні події. Як назло в мене вся політика вивітрилась із голови, я щось написав, а зараз і не згадаю що. Надіюсь мої погляди не йдуть врозріз з очікуваними відповідями.
Потім бланки перевірили, штампанули копію меддовідки й відправили в останній, третій зал. Там відсканували фото, ще раз перевірили документи, внесли в базу даних та дали розписку.
Отак я за 40 хвилин подав документи на 3 спеціальності (до речі, на всі три подається один пакет документів) в один з найпрестижніших ВНЗ України. Спокійно, зручно, швидко. На мою думку, решті вузів мягко кажучи, є чому вчитися.Звичайно, престижний ВУЗ тому і престижний, що іншим вузам варто брати з нього приклад.
Але, як я писав вище, і конкурс туди теж надзвичайно жорсткий. Якщо я туди поступлю - це буде щось надзвичайне. Як от бути впевненим у собі після випадково почутих слів комісії: "який в неї середній бал?"-"сто дев'яносто чотири. Поступить, я думаю."?!
Хоча не у всіх такий бал, у дівчини, що поряд заповняла анкету, середній бал всього на
кілька вищий за мій - 187-188. Маю надію що 194 рідкість) Та і може в інші університети розбредуться - КНУ ім. Т.Г.Шевченка, КПІ, ще якісь.
А поки що на сьогодні досить, далі буде ;)
Коментарі
Дописати коментар