Цього ранку звичайна вінницька сім'я була в незвичайному для себе місці, а саме в порту, в Одесі. Михайло і Вікторія зі своєю донечкою Алісою поспішали на свій корабель, щоб відправитись в круїз до грецького острову Крит, відвідуючи дорогою й інші країни на узбережжі Чорного та Егейського морів. Це була перша закордонна відпустка, в яку батьки вирішили взяти свою шестирічну доньку.
Вже за годину молода сім'я була у своїй каюті, до відплиття залишалась пара годин, і поки тато розкладав речі, мама з Алісою вирішила прогулятись по палубах, щоб роздивитися, де що є, а також пофотографуватися на фоні порту та інших кораблів. Доволі швидко знайшлися кілька різних кафе та їдалень, були навіть магазини з товарами першої необхідності, а також бари, нічний клуб, басейни, спортзал.
Віка взялась фотографувати донечку, навіть зробила кілька селфі, але хотілося б ще й фото на повний зріст. Поряд якраз фотографувалась інша мама, з сином, на вигляд трохи меншим за Алісу.
- Вибачте, ви можете нас сфотографувати ось тут?
- Так звичайно. А ви нас з Максимком потім.
- Гаразд, дякую.
- Та, було б за що!
Наробивши фото, обидві матері з дітлахами рушили до кают. Виявилось, що маму Максима звати Катя, вона з Черкас, і теж вперше взяла свого сина за кордон. У Максимка з Алісою тим часом була своя розмова.
- Привіт, я знаю, що тебе звати Максим. А мене Аліса.
- Привіт. А ти вже плавала на кораблі?
- Ні, мені тільки шість років, ми з мамою і татом тільки у Львів і Київ їздили.
- А мені вже п'ять з половиною. Я завжди хотів поплавати на великому кораблі. Ми їздили в Миколаїв до бабусі, і я там плавав на маленьких корабликах. Бабуся розказувала, що є такий самий великий в світі корабель, на якому можна плисти куди тільки хочеш. Уявиш, що хоч плисти за тридевять земель в тридев'яте царство - і пливеш туди. Уявиш, що плистимеш на Мадагаскар до лева Алекса - і пливеш.
- Ого! Це було б класно! Я б попливла в Дісней Ленд. А потім в Лапландію до Санта Клауса. Це ж справжнісінький корабель уяв, куди уявиш - туди і пливеш!
- А мене б ти взяла з собою на корабель уяв?
- Звичайно! Ти класний, і ми б з тобою могли плавати, куди захочемо! Мій тато читав книжку про Миклухо-Маклая - це колись був такий дядько що поїхав далеко-далеко, і жив з справжніми папуасами! І одягався як папуас, і йому ніхто не забороняв.
- Мабуть у Маклая був корабель уяв
- Тато казав, що він був з козацької сім'ї, а серед козаків було багато чаклунів. Може й справді він начаклував собі корабель уяв. Ех, жаль я не вмію чаклувати, я б начаклувала.
- Жаль.
Але тут новим друзям довелось розлучитися, бо їхні каюти були на різних палубах. Та матері домовилися зустрітись ближче до вечора біля басейну, як корабель буде у відкритому морі - у них виявилося багато спільних тем для розмов, та й діти подружилися - чому б і ні?
Татко вже навів порядок в каюті та сидів за ноутбуком, чекаючи жіночу частину сім'ї. Мама дістала з холодильника заготовлені дома салати й бутерброди і влаштувала підвечірок. Аліса, сита і стомлена дорогою до Одеси, посадкою на корабель та ходінням по палубах, прилягла на своє ліжко, і майже одразу заснула.
Прокинулась вона від щебетання, що змінювалось клацанням і бринчанням гітари. Дівчинка здивовано піднялась, і сидячи на ліжку, роззирнулася. Каюта була зовсім інша, дерев'яна, зі скринями в кутку, а біля дверей на дрючку сидів здоровенний рожевий папуга, що й видавав всю цю какафонію звуків.
- О, привіт! Ти вже прокинулась? А ми з Максимком тебе вже давно чекаємо!
- О Боже, ти розмовляєш!
- Пфф, а що такого? Всі папуги розмовляють. Чи ти не знала?
- Дійсно... А де я? І де Макс?
- Ти на Кораблі уяв. Я древній його хранитель, Балакучий Джим, і чув як ви з товаришем мріяли на нього потрапити. А Максимчик поки кидає камінці в море. Він цього захотів, і біля нього одразу з'явилося бездонне відро з ідеальними пласкими камінчиками. Це ж Корабель уяв, тут всі бажання збуваються.
- То він дійсно існує?
- Максим?
- Та ні, корабель!
- Хе-хе. А ти оглянься. Чи схоже це на звичайний кораблик?
- Ні... А де мама з татом?
- Не бійся, тут час плине інакше, і можна прожити ціле життя, поки там мине хвилина. Ви повернетеся швидше, ніж вони згадають про вас.
- О, тоді вперед до пригод! Поки Максу не набридло каміння.
І Аліса швиденько вийшла з каюти. Її новий друг захоплено продовжував свою розвагу, на гладенькому морі камінці підстрибували іноді до десяти разів. Папуга полетів до капітанської рубки у своїх справах, тож юна парочка мали час придумати, що робити з цим щастям, що звалилось на їх дитячі голови.
Вже за годину молода сім'я була у своїй каюті, до відплиття залишалась пара годин, і поки тато розкладав речі, мама з Алісою вирішила прогулятись по палубах, щоб роздивитися, де що є, а також пофотографуватися на фоні порту та інших кораблів. Доволі швидко знайшлися кілька різних кафе та їдалень, були навіть магазини з товарами першої необхідності, а також бари, нічний клуб, басейни, спортзал.
Віка взялась фотографувати донечку, навіть зробила кілька селфі, але хотілося б ще й фото на повний зріст. Поряд якраз фотографувалась інша мама, з сином, на вигляд трохи меншим за Алісу.
- Вибачте, ви можете нас сфотографувати ось тут?
- Так звичайно. А ви нас з Максимком потім.
- Гаразд, дякую.
- Та, було б за що!
Наробивши фото, обидві матері з дітлахами рушили до кают. Виявилось, що маму Максима звати Катя, вона з Черкас, і теж вперше взяла свого сина за кордон. У Максимка з Алісою тим часом була своя розмова.
- Привіт, я знаю, що тебе звати Максим. А мене Аліса.
- Привіт. А ти вже плавала на кораблі?
- Ні, мені тільки шість років, ми з мамою і татом тільки у Львів і Київ їздили.
- А мені вже п'ять з половиною. Я завжди хотів поплавати на великому кораблі. Ми їздили в Миколаїв до бабусі, і я там плавав на маленьких корабликах. Бабуся розказувала, що є такий самий великий в світі корабель, на якому можна плисти куди тільки хочеш. Уявиш, що хоч плисти за тридевять земель в тридев'яте царство - і пливеш туди. Уявиш, що плистимеш на Мадагаскар до лева Алекса - і пливеш.
- Ого! Це було б класно! Я б попливла в Дісней Ленд. А потім в Лапландію до Санта Клауса. Це ж справжнісінький корабель уяв, куди уявиш - туди і пливеш!
- А мене б ти взяла з собою на корабель уяв?
- Звичайно! Ти класний, і ми б з тобою могли плавати, куди захочемо! Мій тато читав книжку про Миклухо-Маклая - це колись був такий дядько що поїхав далеко-далеко, і жив з справжніми папуасами! І одягався як папуас, і йому ніхто не забороняв.
- Мабуть у Маклая був корабель уяв
- Тато казав, що він був з козацької сім'ї, а серед козаків було багато чаклунів. Може й справді він начаклував собі корабель уяв. Ех, жаль я не вмію чаклувати, я б начаклувала.
- Жаль.
Але тут новим друзям довелось розлучитися, бо їхні каюти були на різних палубах. Та матері домовилися зустрітись ближче до вечора біля басейну, як корабель буде у відкритому морі - у них виявилося багато спільних тем для розмов, та й діти подружилися - чому б і ні?
Татко вже навів порядок в каюті та сидів за ноутбуком, чекаючи жіночу частину сім'ї. Мама дістала з холодильника заготовлені дома салати й бутерброди і влаштувала підвечірок. Аліса, сита і стомлена дорогою до Одеси, посадкою на корабель та ходінням по палубах, прилягла на своє ліжко, і майже одразу заснула.
Прокинулась вона від щебетання, що змінювалось клацанням і бринчанням гітари. Дівчинка здивовано піднялась, і сидячи на ліжку, роззирнулася. Каюта була зовсім інша, дерев'яна, зі скринями в кутку, а біля дверей на дрючку сидів здоровенний рожевий папуга, що й видавав всю цю какафонію звуків.
- О, привіт! Ти вже прокинулась? А ми з Максимком тебе вже давно чекаємо!
- О Боже, ти розмовляєш!
- Пфф, а що такого? Всі папуги розмовляють. Чи ти не знала?
- Дійсно... А де я? І де Макс?
- Ти на Кораблі уяв. Я древній його хранитель, Балакучий Джим, і чув як ви з товаришем мріяли на нього потрапити. А Максимчик поки кидає камінці в море. Він цього захотів, і біля нього одразу з'явилося бездонне відро з ідеальними пласкими камінчиками. Це ж Корабель уяв, тут всі бажання збуваються.
- То він дійсно існує?
- Максим?
- Та ні, корабель!
- Хе-хе. А ти оглянься. Чи схоже це на звичайний кораблик?
- Ні... А де мама з татом?
- Не бійся, тут час плине інакше, і можна прожити ціле життя, поки там мине хвилина. Ви повернетеся швидше, ніж вони згадають про вас.
- О, тоді вперед до пригод! Поки Максу не набридло каміння.
І Аліса швиденько вийшла з каюти. Її новий друг захоплено продовжував свою розвагу, на гладенькому морі камінці підстрибували іноді до десяти разів. Папуга полетів до капітанської рубки у своїх справах, тож юна парочка мали час придумати, що робити з цим щастям, що звалилось на їх дитячі голови.
Коментарі
Дописати коментар