Можливо після цієї замітки на мене подадуть в суд за наклеп - але мені якось похуй - тому що якщо на мене подасть в суд "газета" Сегодня - в мене одразу зявиться зо два десятки найкращих адвокатів від опозиції на безоплатній основі.
Колись, ще в першій половині 2008 року, я часто купував цю газету. Мені, як приїзжому з півдня України (на той момент ще російськомовному) публікації здавались в міру адекватними (все таки газета, а газетам вірять тільки ідіоти). Хоча недавно випадково натрапив на екземпляр тиражу тих часів - зауважу він дуже відрізняється якістю та адекватністю від поточних випусків. Також зауважу, що 2007-2008 роки були найкращими у моєму житті - тож яким би романтиком (а не політиком) не був Ющ тоді, його президентство я згадуватиму з тією ж ностальгією, з якою колишні партфункціонери й КГБісти згадують СРСР.
Але після кризи риторика та "редакційна політика" Сегодня змінилася. Вона стала критикувати не просто Юща, а все, що могло зватися українським. Згодом, з якоїсь сраки виліз далбайоб Бузина, й почав публікувати свої йобнуті "шедеври". До того ж, я мав можливість бачити багато подій про які говорили центральні медіа України на власні очі, а часто - навіть брати в них участь. Тому я просто не міг читати ту білу гарячку, яку публікували. Я перейшов на Газету по-київськи (на той момент я ще був російськомовний). Зауважу, за кілька років цю єдину щоденну газету, що публікувала адекватний контент російською мовою, закрили за скандальних обставин. Її я продовжував читати навіть після того, як остаточно перейшов на українську й став націоналістом.
Після ліквідації Газети по-київськи я перейшов на Україну Молоду. Хоча газета доволі проющенківська, проте більшість інформації там адекватна, незважаючи на легкий наліт шароварщини. Також інколи купував Свободу. Зауважу один момент - справжня Свобода коштує від 1 гривні до 2, а та "Свобода" що коштує 5 грн видається в тій же типографії що й газета Сегодня - тобто за більші гроші виотримаєте відбірну маячню, що не викличе у вас жодних приємних емоцій - крім випадку, що ви російський нацист чи старий КГБшник.
Але з початком Євро 2012 Сегодня полишила писати хроніки йобнутого Регіоніка, й переключилась на футбол, бувало про Євро було до 40% всього вмісту. Я знову почав купувати цю газету. Але позитив закінчився синхронно з чемпіонатом. Наступного дня після протягування псевдозакону про російську мову у ВР вийшло кілька статтей одоподібного характеру щодо його "аффтарів", а імбіцил Бузина відзначився заміткою "Язик на сало не міняю". Хоча щодо придурка, то вважаю, що йому чим скоріш треба міняти щось на мозок - а то старість йде, а чоловік так і помре не при розумі, навіть покаятись не зможе. Наступного дня "газета" вийшла з заголовком "Язикобунт". Мені, що брав участь у перших годинах захисту мови, за моєї участі відбито перші дві атаки Беркуту, захотілося посадити автора статті на калієвий кіл, що мав би отвори для вентиляції киснем (хіміки зрозуміють). Це був останній куплений мною номер псевдогазети.
Моя особиста гіпотеза, щодо того, як пишуться новинні статті в цю помийницю, виглядає десь так. З випуску новин на інтері береться яка-небудь тема. До теми додається зауваження, що треба в хорошому світлі висвітлити проросійську тематику (навіть якщо така повністю відсутня). Цей пакет віддається в найближчу клініку психічнохворих, що подію не бачили навіть по телевізору. Й відкривається щоденний конкурс: хто напише статтю з найбільшою концентрацією маразму та україноненависництва - той отримує цукор до чаю. В протилежному випадку - примусова терапія.
Може моя гіпотеза не вірна, й такі статті журналісти змушені писати через "редакційну політику" - але повинне ж в цих людей бути хоч крапля самоповаги! Тому що теперішній контент цієї жовтої газетки навіть не брехня - це найвідбірніша маячня під час жорстокої білої гарячки.
Така моя думка. Хто не згоден - в коменти. Коменти без матів та ідеологічних маразмів будуть опубліковані.
Цікаво?
Колись, ще в першій половині 2008 року, я часто купував цю газету. Мені, як приїзжому з півдня України (на той момент ще російськомовному) публікації здавались в міру адекватними (все таки газета, а газетам вірять тільки ідіоти). Хоча недавно випадково натрапив на екземпляр тиражу тих часів - зауважу він дуже відрізняється якістю та адекватністю від поточних випусків. Також зауважу, що 2007-2008 роки були найкращими у моєму житті - тож яким би романтиком (а не політиком) не був Ющ тоді, його президентство я згадуватиму з тією ж ностальгією, з якою колишні партфункціонери й КГБісти згадують СРСР.
Але після кризи риторика та "редакційна політика" Сегодня змінилася. Вона стала критикувати не просто Юща, а все, що могло зватися українським. Згодом, з якоїсь сраки виліз далбайоб Бузина, й почав публікувати свої йобнуті "шедеври". До того ж, я мав можливість бачити багато подій про які говорили центральні медіа України на власні очі, а часто - навіть брати в них участь. Тому я просто не міг читати ту білу гарячку, яку публікували. Я перейшов на Газету по-київськи (на той момент я ще був російськомовний). Зауважу, за кілька років цю єдину щоденну газету, що публікувала адекватний контент російською мовою, закрили за скандальних обставин. Її я продовжував читати навіть після того, як остаточно перейшов на українську й став націоналістом.
Після ліквідації Газети по-київськи я перейшов на Україну Молоду. Хоча газета доволі проющенківська, проте більшість інформації там адекватна, незважаючи на легкий наліт шароварщини. Також інколи купував Свободу. Зауважу один момент - справжня Свобода коштує від 1 гривні до 2, а та "Свобода" що коштує 5 грн видається в тій же типографії що й газета Сегодня - тобто за більші гроші виотримаєте відбірну маячню, що не викличе у вас жодних приємних емоцій - крім випадку, що ви російський нацист чи старий КГБшник.
Але з початком Євро 2012 Сегодня полишила писати хроніки йобнутого Регіоніка, й переключилась на футбол, бувало про Євро було до 40% всього вмісту. Я знову почав купувати цю газету. Але позитив закінчився синхронно з чемпіонатом. Наступного дня після протягування псевдозакону про російську мову у ВР вийшло кілька статтей одоподібного характеру щодо його "аффтарів", а імбіцил Бузина відзначився заміткою "Язик на сало не міняю". Хоча щодо придурка, то вважаю, що йому чим скоріш треба міняти щось на мозок - а то старість йде, а чоловік так і помре не при розумі, навіть покаятись не зможе. Наступного дня "газета" вийшла з заголовком "Язикобунт". Мені, що брав участь у перших годинах захисту мови, за моєї участі відбито перші дві атаки Беркуту, захотілося посадити автора статті на калієвий кіл, що мав би отвори для вентиляції киснем (хіміки зрозуміють). Це був останній куплений мною номер псевдогазети.
Моя особиста гіпотеза, щодо того, як пишуться новинні статті в цю помийницю, виглядає десь так. З випуску новин на інтері береться яка-небудь тема. До теми додається зауваження, що треба в хорошому світлі висвітлити проросійську тематику (навіть якщо така повністю відсутня). Цей пакет віддається в найближчу клініку психічнохворих, що подію не бачили навіть по телевізору. Й відкривається щоденний конкурс: хто напише статтю з найбільшою концентрацією маразму та україноненависництва - той отримує цукор до чаю. В протилежному випадку - примусова терапія.
Може моя гіпотеза не вірна, й такі статті журналісти змушені писати через "редакційну політику" - але повинне ж в цих людей бути хоч крапля самоповаги! Тому що теперішній контент цієї жовтої газетки навіть не брехня - це найвідбірніша маячня під час жорстокої білої гарячки.
Така моя думка. Хто не згоден - в коменти. Коменти без матів та ідеологічних маразмів будуть опубліковані.
Цікаво?
Збережи в соцмережі та поділись з друзями)
Цікава й пізнавальна точка зору!
ВідповістиВидалити