Сьогодні зайшов у Ваулт-15 і на сторінці одного з небагатьох, кого можу вважати своїми товаришами в реалі, помітив кілька поширених "мудростей жизненного самоосознания" з пабліку під яскравою назвою "Карлос Кастанеда".
Не скажу щоб з усім там погодився чи навпаки опротестував, але корму для роздумів там достатньо.
Наприклад, ось ця цитата не викликає у мене сумнівів в адекватності її автора: "Научившись видеть, человек обнаруживает, что одинок в мире. Больше нет никого и ничего, кроме контролируемой глупости." Звичайно, можна з цього приводу подискутувати, але в більшості сенсів вона є правильною.
Щодо іншої ж там цитати, а саме: "Ты сам говорил, что знание — это сила. — Нет, — сказал он с чувством. — Сила покоится на том, какого вида знанием ты владеешь. Какой смысл от знания вещей, которые бесполезны?", то я маю що сказати всупротив, і відповів на своїй сторінці так: "Якщо назвати мудрість життєвою силою, то ця сила полягає не у вибірковому засвоюванні знань, а в правильному та своєчасному застосуванню тих знань які вже маєш. Всі знання є корисні. Мені от нещодавно пригодилось знання семи чудес світу за давньогрецькою версією, про які розповідали в 6-му класі. Це допомогло отримати пристойний фінансовий бонус мені і моїй напарниці. Тож все що трапляється, має сенс, а особливо навчання."
Але не це дало мені поштовх до написання замітки. В одному з записів на стіні спільноти йшлося про безжальність. А під ним були аудіозаписи медитаційної музики. І виглянувши у вікно клубу, я побачив такий поширений у Києві тип будівлі, як хрущовка із готових стіноблоків, вже облицьованих плиткою, але по виродськи розмежованих полосами бетонного розчину, яким замазували тріщини між звареними конструкціями. Картину, яку я бачив з вікна суперсучасного клубу можна було охарактеризувати популярним нині словом "БЕЗИСХОДНОСТЬ".
Безвихідь. Байдужість. Безчесність і підлість протягом десятків, сотень, тисяч років людської історії. В цьому сенсі київські хрущовки дають не менший привід для роздумів, ніж Колізей чи єгипетські піраміди. Різниця лише в кількості замордованих Світом поколінь. Замордованих брехливими жрецями, розпускими королями, царями-сифілітиками, священниками-святотатцями, основоположниками хабарницької бюрократії в СНГ - комунячими функціонерами, але найчастіше - своїми батьками, дітьми, сестрами, братами, тощо.
Час пливе, а в кожного у нашому світі є роль і обовязки згідно потреб, тож мушу закінчувати.
Скоро напишу про інше, про що не писав протягом півроку, але хочу написати й досі.
Тож не прощаюсь))
Цікаво?
Не скажу щоб з усім там погодився чи навпаки опротестував, але корму для роздумів там достатньо.
Наприклад, ось ця цитата не викликає у мене сумнівів в адекватності її автора: "Научившись видеть, человек обнаруживает, что одинок в мире. Больше нет никого и ничего, кроме контролируемой глупости." Звичайно, можна з цього приводу подискутувати, але в більшості сенсів вона є правильною.
Щодо іншої ж там цитати, а саме: "Ты сам говорил, что знание — это сила. — Нет, — сказал он с чувством. — Сила покоится на том, какого вида знанием ты владеешь. Какой смысл от знания вещей, которые бесполезны?", то я маю що сказати всупротив, і відповів на своїй сторінці так: "Якщо назвати мудрість життєвою силою, то ця сила полягає не у вибірковому засвоюванні знань, а в правильному та своєчасному застосуванню тих знань які вже маєш. Всі знання є корисні. Мені от нещодавно пригодилось знання семи чудес світу за давньогрецькою версією, про які розповідали в 6-му класі. Це допомогло отримати пристойний фінансовий бонус мені і моїй напарниці. Тож все що трапляється, має сенс, а особливо навчання."
Але не це дало мені поштовх до написання замітки. В одному з записів на стіні спільноти йшлося про безжальність. А під ним були аудіозаписи медитаційної музики. І виглянувши у вікно клубу, я побачив такий поширений у Києві тип будівлі, як хрущовка із готових стіноблоків, вже облицьованих плиткою, але по виродськи розмежованих полосами бетонного розчину, яким замазували тріщини між звареними конструкціями. Картину, яку я бачив з вікна суперсучасного клубу можна було охарактеризувати популярним нині словом "БЕЗИСХОДНОСТЬ".
Безвихідь. Байдужість. Безчесність і підлість протягом десятків, сотень, тисяч років людської історії. В цьому сенсі київські хрущовки дають не менший привід для роздумів, ніж Колізей чи єгипетські піраміди. Різниця лише в кількості замордованих Світом поколінь. Замордованих брехливими жрецями, розпускими королями, царями-сифілітиками, священниками-святотатцями, основоположниками хабарницької бюрократії в СНГ - комунячими функціонерами, але найчастіше - своїми батьками, дітьми, сестрами, братами, тощо.
Час пливе, а в кожного у нашому світі є роль і обовязки згідно потреб, тож мушу закінчувати.
Скоро напишу про інше, про що не писав протягом півроку, але хочу написати й досі.
Тож не прощаюсь))
Цікаво?
Збережи в соцмережі та поділись з друзями)
Коментарі
Дописати коментар